Образ
1.Подивися на себе,- ти на грані буття,
Твої очі зараз позбавлені життя,
Ти хотів усього, а отримав ніщо,
Ти багато хотів, але це тобі навіщо?
Подивися у дзеркало, що ти там бачиш?
Мізерна істота, що от-от заплаче,
Хотів володіти ти усім світом,
Але зараз дітись тобі ніде.
Дати волю думкам, але мовчати,
Думати про втечу, а самому стояти.
Надію твою поховали в тобі,
Залишили тіло гризти журбі,
За те, що правицею ти вів людей,
Вони ладні зробити з тобою те,
Що важко почути навіть тобі,
Що не побачиш і в жахливому сні.
Замкнули бажання на 10 замків,
Задушили всі почуття твої,
Втоптали в землю слово твоє
І сміються з тебе,- хто тепер ти є?
2.Тепер ти самітник, нікому не потрібен,
Божевільна людина, дітися ніде.
Ходять вони, як вовки, навколо тебе,
А тобі зараз співчуття тільки треба.
Може, вже за вуглом чекає на тебе лихо,
І ти підеш з життя собі тихо,
Не скажуть, що світ залишив ти зарано,
Бо зі здоров'ям було в тебе погано.
Немає порятунку на злій землі,
Все чорне і дике, захлинулось в пітьмі.
Та що ж робити тобі тепер,
Коли кожен хоче, щоб ти помер?
...Чи заснути навіки, в груди встромивши ножа?
Тільки в Бога тоді не буде твоя душа...
Понесеш ти тягар свій аж до кінця,
Доки привидом стане тінь від бійця,
Доки кам’яна плита не закриє небо,
І земля тебе загорне у себе.
Віки твої не відкриються ніколи,
Тіло твоє не відчує вже болю...
3.Порятунок ти знайдеш у тій стороні,
І каторжні муки пройдуть, як у сні,
Світло небесне подарує тобі волю,
І віддячивши його, ти заплачеш від болю...
Лише Отець Небесний вибачить тобі,
І тепло неземне ти відчуєш тоді,
Схилиш чоло, просячи пробачення,
І скажеш, що жив ти необачно.
Ти повинен щось робити зараз,
Ти повинен розуміти вираз,
По тілі твоїм біжить мороз,
Залишився від тебе тільки образ...
Твої очі зараз позбавлені життя,
Ти хотів усього, а отримав ніщо,
Ти багато хотів, але це тобі навіщо?
Подивися у дзеркало, що ти там бачиш?
Мізерна істота, що от-от заплаче,
Хотів володіти ти усім світом,
Але зараз дітись тобі ніде.
Дати волю думкам, але мовчати,
Думати про втечу, а самому стояти.
Надію твою поховали в тобі,
Залишили тіло гризти журбі,
За те, що правицею ти вів людей,
Вони ладні зробити з тобою те,
Що важко почути навіть тобі,
Що не побачиш і в жахливому сні.
Замкнули бажання на 10 замків,
Задушили всі почуття твої,
Втоптали в землю слово твоє
І сміються з тебе,- хто тепер ти є?
2.Тепер ти самітник, нікому не потрібен,
Божевільна людина, дітися ніде.
Ходять вони, як вовки, навколо тебе,
А тобі зараз співчуття тільки треба.
Може, вже за вуглом чекає на тебе лихо,
І ти підеш з життя собі тихо,
Не скажуть, що світ залишив ти зарано,
Бо зі здоров'ям було в тебе погано.
Немає порятунку на злій землі,
Все чорне і дике, захлинулось в пітьмі.
Та що ж робити тобі тепер,
Коли кожен хоче, щоб ти помер?
...Чи заснути навіки, в груди встромивши ножа?
Тільки в Бога тоді не буде твоя душа...
Понесеш ти тягар свій аж до кінця,
Доки привидом стане тінь від бійця,
Доки кам’яна плита не закриє небо,
І земля тебе загорне у себе.
Віки твої не відкриються ніколи,
Тіло твоє не відчує вже болю...
3.Порятунок ти знайдеш у тій стороні,
І каторжні муки пройдуть, як у сні,
Світло небесне подарує тобі волю,
І віддячивши його, ти заплачеш від болю...
Лише Отець Небесний вибачить тобі,
І тепло неземне ти відчуєш тоді,
Схилиш чоло, просячи пробачення,
І скажеш, що жив ти необачно.
Ти повинен щось робити зараз,
Ти повинен розуміти вираз,
По тілі твоїм біжить мороз,
Залишився від тебе тільки образ...