Піша мандрівка «Язик до Києва заведе» 2015. День 6. Дубно - наш Київ
Нажаль шостий день став фінальним в нашій подорожі для мене та Андрія. Стан Андрієвих ніг погіршувався щодня і в суботу він вже просто не міг йти. Тараканів був передостанньою точкою на нашому маршруті, а вже дійшовши до Дубно ми зрозуміли, що продовжувати похід ми не можемо.
1. Крім болю в колінах, натоптаних п'яток та натертих стоп в Андрія почалися проблеми і з гомілкостопом. Він ледве йшов, постійно відставав і все сильніше накульгував. Два дні підряд він вже пив протизапальні таблетки, але навантаження давалось взнаки. Те, як розпухла нога було видно навіть крізь шкарпетку.
2. Я ж зійшов разом з Андрієм, зрозумівши, що наш похід дуже затягується (за 6 днів ми пройшли лише третину шляху), а вже скоро я мушу знову їхати до Польщі. А ось Орест виявився міцним горішком і продовжив нашу затію вже без нас.
3. Тепер нам треба було якось повернутися до Львова. Першим ділом ми пішли на Дубенський вокзал, проте розчарувалися, дізнавшись, що всі електрички на Львів вже поїхали, а наступна буде лише в четвертій ранку наступного дня :(
4. Автобусів вже теж не було, тому ми надумали їхати автостопом.
5. Стопивши ми ще пройшли 10км в сторону Львова. Фортуна посміхнулася нам аж в с.Підлужжя (таким чином нам вдалося пройти понад 40км навіть в цей день). Нас підібрав хлопака і підкинув до с.Малі Підліски, дуже йому дякуємо за комфортну доставку та приємну компанію! Застопити наступну машину не вдалось, оскільки вже було темно, маршруток теж не було. Ми пішли пішки, до найближчої заправки в с.Гамаліївка. До Львова залишалось 8км, але йти ми вже просто не могли. Попивши кави на заправці ми викликали таксі (попуток протягом пів години часу не знайшли), яким і добралися додому...
Загалом ми пройшли разом 230км за 6 днів!
Тепер нам залишається лише тримати кулаки за Ореста. Ми будемо надалі інформувати про його успіхи!
1. Крім болю в колінах, натоптаних п'яток та натертих стоп в Андрія почалися проблеми і з гомілкостопом. Він ледве йшов, постійно відставав і все сильніше накульгував. Два дні підряд він вже пив протизапальні таблетки, але навантаження давалось взнаки. Те, як розпухла нога було видно навіть крізь шкарпетку.
2. Я ж зійшов разом з Андрієм, зрозумівши, що наш похід дуже затягується (за 6 днів ми пройшли лише третину шляху), а вже скоро я мушу знову їхати до Польщі. А ось Орест виявився міцним горішком і продовжив нашу затію вже без нас.
3. Тепер нам треба було якось повернутися до Львова. Першим ділом ми пішли на Дубенський вокзал, проте розчарувалися, дізнавшись, що всі електрички на Львів вже поїхали, а наступна буде лише в четвертій ранку наступного дня :(
4. Автобусів вже теж не було, тому ми надумали їхати автостопом.
5. Стопивши ми ще пройшли 10км в сторону Львова. Фортуна посміхнулася нам аж в с.Підлужжя (таким чином нам вдалося пройти понад 40км навіть в цей день). Нас підібрав хлопака і підкинув до с.Малі Підліски, дуже йому дякуємо за комфортну доставку та приємну компанію! Застопити наступну машину не вдалось, оскільки вже було темно, маршруток теж не було. Ми пішли пішки, до найближчої заправки в с.Гамаліївка. До Львова залишалось 8км, але йти ми вже просто не могли. Попивши кави на заправці ми викликали таксі (попуток протягом пів години часу не знайшли), яким і добралися додому...
Загалом ми пройшли разом 230км за 6 днів!
Тепер нам залишається лише тримати кулаки за Ореста. Ми будемо надалі інформувати про його успіхи!