Відкритий лист пану Президенту Порошенку
Оригинал взят у ivan_911 в Відкритий лист пану Президенту Порошенку
Відкритий лист пану Президенту України Петру Олексійовичу Порошенку.
Високоповажний пане Президенте!
Дозвольте звернутися до Вас, і окреслити деякі сторони життя в країні яку Ви маєте честь очолювати. Бо я переконаний що Ви дещо відірвалися від народу України, його проблем, і це не Ваша вина. Можливо з-за стін Ваших палаців, президентських апартаментів і вікон дорогих автомобілів все виглядає дещо в іншому світі, а Ваші радники і консультанти дещо перебільшують переваги проживання в Україні і применшують недоліки.
По-перше:
В останньому зверненні Ви, високоповажний пане Президенте, висловили надію, що народ палко підтримає Вашу ініціативу з приводу чергової мобілізації. Змушений Вас розчарувати. Народ абсолютно не підтримує як таку ініціативу так і війну загалом. Можливо Вам доносять не дуже правдиву інформацію, і показують картинки масового ентузіазму народу, який готовий полягти або втратити кінцівки і здоров’я на полях битв - але це велика помилка. 99,99 % народу хоче просто жити, виховувати дітей, працювати і не брати в руки зброю. Решта - військово-активні 0,01 % - уже давно в зоні АТО, цей невеликий %, який присутній в будь-якому суспільстві при будь-якому соціальному устрої не є виразником волі всього народу.
По-друге:
Економічно-матеріальна складова окресленої вище проблеми. Люди призивного віку діляться на тих, які утримують, і тих яких утримують. Ті, яких утримують, це, наприклад, діти депутатів, міністрів, бізнесменів, високопосадовців, і навіть Ваш син - вони воювати не підуть з різних причин. Їх батьки зроблять все можливе щоб їх сини не загинули на полі бою, і ну були поранені, максимум - це фотосесія на безпечній відстані і потрібні статті і сюжети по телебаченню. Переконую Вас - ніхто не вірить що діти високопосадовців реально воюють, а фотографія з автоматом на фоні бетееру - це виключно піар і окозамилювання. Ви, як батько і дід мене чудово розумієте. Жоден батько і дід не віддасть свого сина або онука добровільно на війну, і зробить все можливе щоб цього не сталося. Можливості для недопущення цього залежать виключно від фінансових можливостей і впливу.
Отже призивники і громадяни які повинні бути призвані, і які знаходяться на утриманні інших осіб - на війну не підуть.
Звертаємося до іншої категорії - до тих які утримують. Сім’ю, батьків, дітей, родичів - саме вони будуть складати масу мобілізованих. Бо вони не мають покровителів і ні фінансовий стан, ні вплив не дозволяють відкупитися або по іншому «відкосити» від армії. Отже родина втрачає матеріальну змогу для існування. Ви люб’язно дозволили чоловікам, які утримують трьох дітей не іти на війну. Честь Вам за це і хвала. Але змушений донести до Вашого відома що навіть утримання однієї або двох дітей в умовах перманентної кризи, кредитних тягарів і соціально-економічних умов - це непосильне завдання на ті кошти, які виділяє держава, або на пенсії, які отримують наші пенсіонери. Ні мати з однією або двома неповнолітніми дітьми, ні пенсіонери не виживуть фізично при втраті годувальника. Всі ініційовані (Вами в тому числі) гарантії - в житті - це пусті звуки і це все реально не працює. Втративши роботу через мобілізацію повернути її практично неможливо. Дещо про ціни і кошти, на які повинні виживати.
Перейшовши на рейки капіталістично-ринкових відносин держава відмовилася від такого соціалістичного атавізму як безкоштовні квартири для населення. Тому плата за житло - це велика частка втрат сімейного бюджету. Тобто - якщо глава сім’ї отримував середню заробітну плату 7-8 тисяч грн. - при тому що жінка займається вихованням дітей (дитини) і не має змоги працювати - з цих 7-8 тисяч (Ви можете не повірити - але родини РЕАЛЬН живуть на ці кошти - причому цілий міцяць!) половина іде на оплату жилплощі - оренду.
Залишившись без чоловіка жінка з дитиною залишається з допомогою від держави - це приблизно 1100-1200 грн. на одну дитину і біля 2000 грн. на двох дітей. Звичайно можна віддати дітей в дитячий садок або школу - але це не вирішує проблеми з працевлаштуванням, тому що діти буває хворіють, і безліч інших проблем, які не дозволять жінці повноцінно працювати і отримувати кошти достатні для прогодування і елементарного виживання дітей.
Пенсіонери, які отримують 1500-2000 гривень теж приречені на вимирання. Квартплата становить майже половину пенсії, решта - бідне харчування і ліки, які дорожчають кожного дня. Ні на яке медичне обслуговування і поїздки в Європу, яка стала набагато ближчою (доречі дозвольте привітати Вас з триманням біометричного паспорту) не може іти навіть мова. Говориться про елементарне виживання на фізичному рівні.
Для того щоб довести правоту написаного вище, пропоную провести експеримент - загальновідомо що у Вас зовсім недавно народився онук. Є пропозиція - на пів-року залишити невістку і онука без Вашої опіки, і спробувати прожити їй на кошти, які виділяє держава. За умовами експерименту її чоловік, тобто Ваш син, теж не повинен надавати жодних коштів.
Я вважаю що Ви, як порядна, гуманна людина з вищою освітою не допустите такого матеріального, фізичного і морального знущання. Тому що держава виділяє на дитину 1100 гривень, при відсутності власного житла (таке теж буває) це означає що мати буде викинути на вулицю. Ні про які памперси і харчування теж не може іти мова, за ці кошти можна буде лише зняти найдешевшу кімнату з в’єтнамцями, які торгують на ринку Троєщина, що, безумовно, негативно відіб’ється як на психічному так і на фізичному здоров’ї і матері і дитини.
Звичайно Вам може здаватися що це перебільшення - але це сурові реалії, і саме так живуть люди в нашій країні. І це - її столиця, в регіонах - повірте - ситуація ще плачевніша. Відсутність і роботи і будь-яких перспектив - ось реалії сьогодення.
Мета листа - не просити відмінити мобілізацію, не підвищити соціальну допомогу і навіть не підвищити пенсії. Всього-навсього спроба довести що Ваші слова про ентузіазм громадян які будуть призвані до війська - дещо перебільшені.
Дякую за увагу,
з повагою, громадянин України.
15/01/2015 року.
розповсюдження вітається, бо це неодмінно дозволить донести правду до Президента, який - і я в цьому свято переконаний - просто знаходиться в полоні ілюзій і неправдивої інформації про фінансовий стан підконтрольного йому населення
Відкритий лист пану Президенту України Петру Олексійовичу Порошенку.
Високоповажний пане Президенте!
Дозвольте звернутися до Вас, і окреслити деякі сторони життя в країні яку Ви маєте честь очолювати. Бо я переконаний що Ви дещо відірвалися від народу України, його проблем, і це не Ваша вина. Можливо з-за стін Ваших палаців, президентських апартаментів і вікон дорогих автомобілів все виглядає дещо в іншому світі, а Ваші радники і консультанти дещо перебільшують переваги проживання в Україні і применшують недоліки.
По-перше:
В останньому зверненні Ви, високоповажний пане Президенте, висловили надію, що народ палко підтримає Вашу ініціативу з приводу чергової мобілізації. Змушений Вас розчарувати. Народ абсолютно не підтримує як таку ініціативу так і війну загалом. Можливо Вам доносять не дуже правдиву інформацію, і показують картинки масового ентузіазму народу, який готовий полягти або втратити кінцівки і здоров’я на полях битв - але це велика помилка. 99,99 % народу хоче просто жити, виховувати дітей, працювати і не брати в руки зброю. Решта - військово-активні 0,01 % - уже давно в зоні АТО, цей невеликий %, який присутній в будь-якому суспільстві при будь-якому соціальному устрої не є виразником волі всього народу.
По-друге:
Економічно-матеріальна складова окресленої вище проблеми. Люди призивного віку діляться на тих, які утримують, і тих яких утримують. Ті, яких утримують, це, наприклад, діти депутатів, міністрів, бізнесменів, високопосадовців, і навіть Ваш син - вони воювати не підуть з різних причин. Їх батьки зроблять все можливе щоб їх сини не загинули на полі бою, і ну були поранені, максимум - це фотосесія на безпечній відстані і потрібні статті і сюжети по телебаченню. Переконую Вас - ніхто не вірить що діти високопосадовців реально воюють, а фотографія з автоматом на фоні бетееру - це виключно піар і окозамилювання. Ви, як батько і дід мене чудово розумієте. Жоден батько і дід не віддасть свого сина або онука добровільно на війну, і зробить все можливе щоб цього не сталося. Можливості для недопущення цього залежать виключно від фінансових можливостей і впливу.
Отже призивники і громадяни які повинні бути призвані, і які знаходяться на утриманні інших осіб - на війну не підуть.
Звертаємося до іншої категорії - до тих які утримують. Сім’ю, батьків, дітей, родичів - саме вони будуть складати масу мобілізованих. Бо вони не мають покровителів і ні фінансовий стан, ні вплив не дозволяють відкупитися або по іншому «відкосити» від армії. Отже родина втрачає матеріальну змогу для існування. Ви люб’язно дозволили чоловікам, які утримують трьох дітей не іти на війну. Честь Вам за це і хвала. Але змушений донести до Вашого відома що навіть утримання однієї або двох дітей в умовах перманентної кризи, кредитних тягарів і соціально-економічних умов - це непосильне завдання на ті кошти, які виділяє держава, або на пенсії, які отримують наші пенсіонери. Ні мати з однією або двома неповнолітніми дітьми, ні пенсіонери не виживуть фізично при втраті годувальника. Всі ініційовані (Вами в тому числі) гарантії - в житті - це пусті звуки і це все реально не працює. Втративши роботу через мобілізацію повернути її практично неможливо. Дещо про ціни і кошти, на які повинні виживати.
Перейшовши на рейки капіталістично-ринкових відносин держава відмовилася від такого соціалістичного атавізму як безкоштовні квартири для населення. Тому плата за житло - це велика частка втрат сімейного бюджету. Тобто - якщо глава сім’ї отримував середню заробітну плату 7-8 тисяч грн. - при тому що жінка займається вихованням дітей (дитини) і не має змоги працювати - з цих 7-8 тисяч (Ви можете не повірити - але родини РЕАЛЬН живуть на ці кошти - причому цілий міцяць!) половина іде на оплату жилплощі - оренду.
Залишившись без чоловіка жінка з дитиною залишається з допомогою від держави - це приблизно 1100-1200 грн. на одну дитину і біля 2000 грн. на двох дітей. Звичайно можна віддати дітей в дитячий садок або школу - але це не вирішує проблеми з працевлаштуванням, тому що діти буває хворіють, і безліч інших проблем, які не дозволять жінці повноцінно працювати і отримувати кошти достатні для прогодування і елементарного виживання дітей.
Пенсіонери, які отримують 1500-2000 гривень теж приречені на вимирання. Квартплата становить майже половину пенсії, решта - бідне харчування і ліки, які дорожчають кожного дня. Ні на яке медичне обслуговування і поїздки в Європу, яка стала набагато ближчою (доречі дозвольте привітати Вас з триманням біометричного паспорту) не може іти навіть мова. Говориться про елементарне виживання на фізичному рівні.
Для того щоб довести правоту написаного вище, пропоную провести експеримент - загальновідомо що у Вас зовсім недавно народився онук. Є пропозиція - на пів-року залишити невістку і онука без Вашої опіки, і спробувати прожити їй на кошти, які виділяє держава. За умовами експерименту її чоловік, тобто Ваш син, теж не повинен надавати жодних коштів.
Я вважаю що Ви, як порядна, гуманна людина з вищою освітою не допустите такого матеріального, фізичного і морального знущання. Тому що держава виділяє на дитину 1100 гривень, при відсутності власного житла (таке теж буває) це означає що мати буде викинути на вулицю. Ні про які памперси і харчування теж не може іти мова, за ці кошти можна буде лише зняти найдешевшу кімнату з в’єтнамцями, які торгують на ринку Троєщина, що, безумовно, негативно відіб’ється як на психічному так і на фізичному здоров’ї і матері і дитини.
Звичайно Вам може здаватися що це перебільшення - але це сурові реалії, і саме так живуть люди в нашій країні. І це - її столиця, в регіонах - повірте - ситуація ще плачевніша. Відсутність і роботи і будь-яких перспектив - ось реалії сьогодення.
Мета листа - не просити відмінити мобілізацію, не підвищити соціальну допомогу і навіть не підвищити пенсії. Всього-навсього спроба довести що Ваші слова про ентузіазм громадян які будуть призвані до війська - дещо перебільшені.
Дякую за увагу,
з повагою, громадянин України.
15/01/2015 року.
розповсюдження вітається, бо це неодмінно дозволить донести правду до Президента, який - і я в цьому свято переконаний - просто знаходиться в полоні ілюзій і неправдивої інформації про фінансовий стан підконтрольного йому населення