А ведь и правда
Оригинал взят у ivan_911 в Тяжка доля української літератури в Російській Імперії і СРСР
Україна повертається (принаймі декларативно) в «європейський дім» братніх нам європейських народів. Німців, шведів, французів, угорців, поляків, тощо.
Не будемо про те що братні народи весь час намагалися територію завоювати а населення в кращому випадку експлуатувати, в гіршому - знищити і асимілювати.
Мова піде про культуру. Чому на територіях, які належали братнім європейським країнам - Польщі, Німеччині, Румунії - не спостерігалося культурного і творчого відродження нації, навпаки, на територіях «окупованих» «споконвічним ворогом» - Росією (в широкому розумінні - від РІ до СРСР) культура, наука і мистецтво навпаки - відроджувались, митці з’являлись і творили?
Тепер до конкретики.
Література.
Мілетій Смотрицький. Як стверджує українська вікіпедія - це УКРАЇНСЬКИЙ філолог.
Ось сторінки з його «Граматики слов’янської», 1619 р.
http://izbornyk.org.ua/smotrgram/sm.htm
«Неопределенного… настоящее… будуще… залога страдательного, сослагательного, подчинительного…» і т.д. і т.п. Авжеж це УКРАЇНСЬКИЙ філолог. Тільки чомусь термінологія якась, м’яко кажучи не українська.
Іван Котляревський. Основоположник (!) української літератури. Громадянин РІ. Друкували твори в Санкт-Петербурзі.
Григорій Сковорода.
Писав на мові, з якої на українську треба перекладати.
Трактати. Діалоги
Убуждшеся видѣша славу его (1765-1766) (Прокинувшись, побачили славу Його)
Да лобжет мя от лобзаній уст своих! (1765-1766) (Хай цілує мене поцілунками уст своїх!)
Начальная дверь ко христіанскому добронравію (1766) (Вступні двері до християнської добронравності)
Наркісс. Разглагол о том: узнай себе (1767) (Наркіс. Розмова про те: пізнай себе)
Симфоніа, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе (1767) (Симфонія, названа Книга Асхань, про пізнання самого себе).
Твори друкували в Москві і Петербурзі.
Феофан Прокопович.
Український (!) богослов, письменник, поет, математик, філософ - говорить українська вікіпедія.
При Петру Першому переїхав в Петербург. Був реформатором російської церкви, главою Російської православної церкви. Організував Російську академію наук. Прокопович боровся проти унії, влада Речі Посполитої його переслідувала і звинувачувала.
Наше все - Тарас Шевченко.
Навчався в Петербурзі, там же і друкували його твори. Громадянин РІ.
Нечуй-Левицький, громадянин РІ. Активно боровся проти галичанського суржика.
Гулак-Артемовський (Петро Петрович) - громадянин РІ, член Московського товариства аматорів російської словесності.
Євген Гребінка - громадянин РІ, автор романсу «Очи черные, очи страстные».
Марко Вовчок - громадянка РІ. Писала як українською так і російською мовами. Входила в гурток українських культурних діячів в Петербурзі, разом з
Пантелеймоном Кулішем - громадянином РІ,
друкувався і видавався в Петербурзі, дбав про історичне виховання українського громадянства. Співробітництво з Миколою Костомаровим - громадянином РІ, російським істориком, працював і викладав в Петербурзі.
Панас Мирний - громадянин РІ. Статський радник.
Михайло Коцюбинський - громадянин РІ, друкувався в російській періодиці.
На відкритті пам'ятника Іванові Котляревському в імперській Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.
Письменники і поети періоду «радянської окупації» і тоталітаризму - Остап Вишня, Загребельний, Довженко, Драч, Павличко, Ліна Костенко, Рильський, Владко, та багато багато інших. Всі вони, звичайно, переслідувалися, репресувались і принижувались, але все-таки створили безліч творів, книжок і пісень, які співають і досі, і які є класикою української культури і мистецтва, його візитівкою.
Ще є багато діаспорян, Іван Багряний, Василь Барка, Євген Маланюк, Ігор Костецький, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук, Юрій Тарнавський, Емма Андієвська та багато інших. Хто це такі - я нажаль не знаю. І мабуть ніхто не знає. Громадяни США, Канади та Ізраїлю, мабуть вони багато дали для української культури і продвигали її в Штатах, Канаді і Ізраїлі. Але імена їх невідомі і твори також.
Є ще ціла плеяда сучасних українських абсолютно незалежних митців. Забужко, Андрухович, брати Капранови, Ірена, вибачте Карпа…
Прошу вибачення що Ірена Карпа виявилася поруч з Котляревським і Кулішем. І - Боже - не дай моїм дітям і онукам вивчати Ірену Карпу в рамках шкільної програми! І Забужко тоже. Дякую, Боже!
Україна повертається (принаймі декларативно) в «європейський дім» братніх нам європейських народів. Німців, шведів, французів, угорців, поляків, тощо.
Не будемо про те що братні народи весь час намагалися територію завоювати а населення в кращому випадку експлуатувати, в гіршому - знищити і асимілювати.
Мова піде про культуру. Чому на територіях, які належали братнім європейським країнам - Польщі, Німеччині, Румунії - не спостерігалося культурного і творчого відродження нації, навпаки, на територіях «окупованих» «споконвічним ворогом» - Росією (в широкому розумінні - від РІ до СРСР) культура, наука і мистецтво навпаки - відроджувались, митці з’являлись і творили?
Тепер до конкретики.
Література.
Мілетій Смотрицький. Як стверджує українська вікіпедія - це УКРАЇНСЬКИЙ філолог.
Ось сторінки з його «Граматики слов’янської», 1619 р.
http://izbornyk.org.ua/smotrgram/sm.htm
«Неопределенного… настоящее… будуще… залога страдательного, сослагательного, подчинительного…» і т.д. і т.п. Авжеж це УКРАЇНСЬКИЙ філолог. Тільки чомусь термінологія якась, м’яко кажучи не українська.
Іван Котляревський. Основоположник (!) української літератури. Громадянин РІ. Друкували твори в Санкт-Петербурзі.
Григорій Сковорода.
Писав на мові, з якої на українську треба перекладати.
Трактати. Діалоги
Убуждшеся видѣша славу его (1765-1766) (Прокинувшись, побачили славу Його)
Да лобжет мя от лобзаній уст своих! (1765-1766) (Хай цілує мене поцілунками уст своїх!)
Начальная дверь ко христіанскому добронравію (1766) (Вступні двері до християнської добронравності)
Наркісс. Разглагол о том: узнай себе (1767) (Наркіс. Розмова про те: пізнай себе)
Симфоніа, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе (1767) (Симфонія, названа Книга Асхань, про пізнання самого себе).
Твори друкували в Москві і Петербурзі.
Феофан Прокопович.
Український (!) богослов, письменник, поет, математик, філософ - говорить українська вікіпедія.
При Петру Першому переїхав в Петербург. Був реформатором російської церкви, главою Російської православної церкви. Організував Російську академію наук. Прокопович боровся проти унії, влада Речі Посполитої його переслідувала і звинувачувала.
Наше все - Тарас Шевченко.
Навчався в Петербурзі, там же і друкували його твори. Громадянин РІ.
Нечуй-Левицький, громадянин РІ. Активно боровся проти галичанського суржика.
Гулак-Артемовський (Петро Петрович) - громадянин РІ, член Московського товариства аматорів російської словесності.
Євген Гребінка - громадянин РІ, автор романсу «Очи черные, очи страстные».
Марко Вовчок - громадянка РІ. Писала як українською так і російською мовами. Входила в гурток українських культурних діячів в Петербурзі, разом з
Пантелеймоном Кулішем - громадянином РІ,
друкувався і видавався в Петербурзі, дбав про історичне виховання українського громадянства. Співробітництво з Миколою Костомаровим - громадянином РІ, російським істориком, працював і викладав в Петербурзі.
Панас Мирний - громадянин РІ. Статський радник.
Михайло Коцюбинський - громадянин РІ, друкувався в російській періодиці.
На відкритті пам'ятника Іванові Котляревському в імперській Полтаві, 1903 рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.
Письменники і поети періоду «радянської окупації» і тоталітаризму - Остап Вишня, Загребельний, Довженко, Драч, Павличко, Ліна Костенко, Рильський, Владко, та багато багато інших. Всі вони, звичайно, переслідувалися, репресувались і принижувались, але все-таки створили безліч творів, книжок і пісень, які співають і досі, і які є класикою української культури і мистецтва, його візитівкою.
Ще є багато діаспорян, Іван Багряний, Василь Барка, Євген Маланюк, Ігор Костецький, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук, Юрій Тарнавський, Емма Андієвська та багато інших. Хто це такі - я нажаль не знаю. І мабуть ніхто не знає. Громадяни США, Канади та Ізраїлю, мабуть вони багато дали для української культури і продвигали її в Штатах, Канаді і Ізраїлі. Але імена їх невідомі і твори також.
Є ще ціла плеяда сучасних українських абсолютно незалежних митців. Забужко, Андрухович, брати Капранови, Ірена, вибачте Карпа…
Прошу вибачення що Ірена Карпа виявилася поруч з Котляревським і Кулішем. І - Боже - не дай моїм дітям і онукам вивчати Ірену Карпу в рамках шкільної програми! І Забужко тоже. Дякую, Боже!