Післявиборче
Ну, місцеві вибори закінчилися. Тобто тривають. Результати доволі неочікувані.
Загалом позитивно. По-перше, розвіяно міф про непрохідність "Свободи" та її регіональний характер. Якщо практично одразу після виборів проти "Свободи" почали верещати Єфремов, Добкін, Рудьковський і Саламатін (фашистскіє батальйони пєрєступілі Днєпр ))), то це лише свідчить про силу націоналістів і їх успіх. Фракції у Центральній Україні, зокрема на Полтавщині - доволі непогано.
По-друге, почали жорстку боротьбу між собою Партія регіонів і комуняки (Крим, Луганськ), ПСПУ (Донецьк).
По-третє, "Свобода" отримала хороший стартовий майданчик для подальшого втілення і популяризації ідей.
По-четверте, надзвичайно високий рівень тих, хто проголосували "Проти всіх". Це свідчить, що протестні настрої ростуть. Як і вкрай низька явка.
По-п'яте, практично остаточно похоронені старі нацдемівські партії.
Для мене настільки неочікуваним став катастрофічно низький результат "Сильної України", як і високий результат Тігіпка на президентських виборах. Можна констатувати - Тігіпко своєю співпрацею з Януковичем похоронив перспективу на власну фракцію в парламенті.
Натомість "Фронт Змін" і піднявся за рахунок критики Януковича. Це і дало їм хороший результат. Також неочікуваний для мене.
А тепер ложка дьогтю - у місцеві ради Криму та Закарпаття пройшли сепаратистські партії. Збереглися залишки "Нашої України".
Особисто я виграв мажоритарний округ №5 до Луцької міськради. У мене - 419 голосів, у сусідки, найближчої конкуренки від "Батьківщини" - 300 голосів. Чесно кажучи, нервував. Бо з двох дільниць округу на одній порахували набагато швидше. Відрив був лише 35 голосів. На другій, на території якої я працював більше, у результаті отримав відрив біля 80-ти голосів. І перемога.
Щодо мажоритарки загалом: Партійна прив'язка грала для виборця пріоритетну роль.
Тепер мушу виконати те, що пообіцяв.
Загалом позитивно. По-перше, розвіяно міф про непрохідність "Свободи" та її регіональний характер. Якщо практично одразу після виборів проти "Свободи" почали верещати Єфремов, Добкін, Рудьковський і Саламатін (фашистскіє батальйони пєрєступілі Днєпр ))), то це лише свідчить про силу націоналістів і їх успіх. Фракції у Центральній Україні, зокрема на Полтавщині - доволі непогано.
По-друге, почали жорстку боротьбу між собою Партія регіонів і комуняки (Крим, Луганськ), ПСПУ (Донецьк).
По-третє, "Свобода" отримала хороший стартовий майданчик для подальшого втілення і популяризації ідей.
По-четверте, надзвичайно високий рівень тих, хто проголосували "Проти всіх". Це свідчить, що протестні настрої ростуть. Як і вкрай низька явка.
По-п'яте, практично остаточно похоронені старі нацдемівські партії.
Для мене настільки неочікуваним став катастрофічно низький результат "Сильної України", як і високий результат Тігіпка на президентських виборах. Можна констатувати - Тігіпко своєю співпрацею з Януковичем похоронив перспективу на власну фракцію в парламенті.
Натомість "Фронт Змін" і піднявся за рахунок критики Януковича. Це і дало їм хороший результат. Також неочікуваний для мене.
А тепер ложка дьогтю - у місцеві ради Криму та Закарпаття пройшли сепаратистські партії. Збереглися залишки "Нашої України".
Особисто я виграв мажоритарний округ №5 до Луцької міськради. У мене - 419 голосів, у сусідки, найближчої конкуренки від "Батьківщини" - 300 голосів. Чесно кажучи, нервував. Бо з двох дільниць округу на одній порахували набагато швидше. Відрив був лише 35 голосів. На другій, на території якої я працював більше, у результаті отримав відрив біля 80-ти голосів. І перемога.
Щодо мажоритарки загалом: Партійна прив'язка грала для виборця пріоритетну роль.
Тепер мушу виконати те, що пообіцяв.