Лєх Качинський: Торжество історичної Феміди
У авіакатастрофі під Смоленськом 10 квітня загинув Президент Польщі Лех Качинський.
З причинами та наслідками самої трагічної події хай розбираються експерти. Вона відбулася. І нічого не зміниш.
Але, як на мене, це просто феноменальний акт історичної Феміди, історичної справедливості.
Останній рік Польща провела в тотальній атаці на український націоналістичний рух і його провідників. Достатньо згадати основні моменти, щоб переконатися у їх системності. А це, очевидно, робилося не без відома найвищого керівництва Польщі на чолі з Лєхом Качинським:
- Ухвала Сейму Республіки Польща від 15 липня 2009 щодо "трагічної долі поляків на Кресах Всходніх".
- Кінець липня 2009. Закриття україномовної програми "Теленовини" на Польському телебаченні (TVP)
- 7 серпня 2009 року учасникам Першого Міжнародного дитячого веломарафону "Європейськими стежками Степана Бандери", які мали шенгенські візи, було заборонено в’їзд до Республіки Польща.
- 8 вересня, під час офіційного візиту Віктора Ющенка до Польщі, мали відбутися меморіальні заходи у Сагрині, де 10 березня 1944 відділення Армії Крайової вбило сотні українців. Пам'ятника ні тоді, ні тепер офіційно не відкрили - Лєх Качинський просто відмовився брати участь у цьому заході.
- 5 лютого 2010 року. Президент Польщі Лех Качинський засудив рішення Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання Героя України.
- Резолюція Європарламенту від 25 лютого 2010 року щодо ситуації в Україні. Пункт щодо засудження Бандери включений польськими депутатами.
- 8 квітня 2010 року. Виставка "Волинська різанина: Польські та єврейські жертви"
Як не парадоксально, але вчора готував заяву Волинської "Свободи" з приводу виставки "Волинська різанина". Щось мене спонукало в ній написати:
"Одним із співорганізаторів "виставки" є глава Польського товариства кресов'ян Тадеуш Ісаковіч-Залеський, відомий своїми антиукраїнськими виступами, наклепами на українців та територіальними претензіями до нашої держави. Цікаво, чому в "союзники" він обрав "Русскоязычную Украину" - організацію, яка відома своїм надто прихильним ставленням до Росії. Невже пан Ісаковіч-Залеський забув тисячі своїх співвітчизників, розстріляних російськомовними енкаведистами у Катині? Невже забув "золотий вересень" 1939 року та інші поділи Польщі, здійснені Російською імперією?"
Це, як на мене, стосується не лише Ісаковича-Залєського, а і покійного Качинського та інших польських політиків. Вони фактично об'єдналися з Росією у нападках на Бандеру, Шухевича та український націоналістичний рух загалом. Незважаючи на те, що Росія сама масово знищувала поляків. Польські політики, очевидно, це також забули.
І ось ми бачимо результат і науку для майбутнього. Доля покарала недалекоглядну польську владу. Вона поплатилася за свої дії саме під Катинню, яку відсунула на другий план на відміну від химерної "Волинської різні" і нападок на українське. Символічно? Символічно. Та чи зроблять поляки відповідний висновок з цієї історії?.