"Катинь". Один із найсильніших фільмів, які мені доводилося бачити. Дуже психологічний. Переплітається багато сюжетних ліній в одне ціле - Катинь...
Німці, совєти, і, звісно, поляки... Військові і цивільні... Кати і жертви... Борці і зрадники... Правда і брехня... Каяття, душевна надломаність.... Надія, яка вмирає останньою... Кохання і обов'язок... Духовність... Честь... Сум... Відчай... Жалість... Боязнь і сміливість... Конфлікт "старої" і "нової" Польщі. Пам'ять...
Вражає надзвичайно велика деталізація і реалістичність фільму. Такого ще ніколи не бачив.
Оригінальна і сама побудова фільму - велика частина майже 2-годинного фільму припадає на "докатинський" час, більшість кіна - на те, що було "після". І лише у самому кінці - 10 хвилинна сцена розстрілу.
Гостроту і трагічність, як не дивно, посилює майже відсутність музики у стрічці
Мінус, який помітив - невиразна гра окремих акторів. "Окремішність" кожного запам'ятовувалась важко.
Тому загалом оцінка 5 з мінусом по 5-бальній системі.
Раджу подивитись.