Тиждень мандрів
Гм... Я вже тиждень нічого тут не писав.
4-те, п'ятниця. Ледве справившись з роботою і ледве не запізнившись на Чернівецький потяг, вирушаю у путь-дорогу до Франківська. Сервіс "нє ахті" - у вагоні не можна придбати елементарного - кави-чаю. Дочитав "ЦРУ против СССР". Почав читати "Дракулу" Брема Стокера.
Приїхали опів на третю. Переночували у партофісі. Багато цікавої "макулатурки" почитав і прихватизував. Пізнавально.
Вранці 5-го - купа знайомих. Виїзд автобусом у Верховину. Проїжджаючи через Татарів, у мене пробудилась ностальгія - здавалося ще недавно, у 2004-му я там відпочивав зі своїм ліцеєм. Купа незабутніх вражень. Тоді. А зараз - село змінилося, Ющ добудував біля нього свою дачу...
Сама Верховина. Селище в долині між гір. Вулиць, у звичному розумінні немає.
Пізніше, власне, почалося те, для чого приїхали - вишкіл ІПО.
Ввечері з
haidamaka14 і deschenko пішли на місцеву річку. Враження негативні - на березі і в самій річці - купа сміття, дно брудне. Купатися не стали. Особисто я лише сполоскнувся у гірській воді.
Неділя. Вишкіл закінчився. Здаємо тести. Отримую посвідчення про закінчення І курсу. На прощальній вечері нас вітає Тягнибок.
Загалом, враження хороші - поєднали приємне з корисним. Чисте гірське повітря, хороше спілкування, нові знайомі, смачна карпатська кухня - все це практично звело нанівець депресію.
Франківськ - місто ігрових автоматів. Принаймні таке враження склалося після відвідин привокзальної території. На вулиці, що йде вздовж вокзалу - купа п'яні... Але сам вокзал не йде ні в яке порівняння з нашим луцьким.
Їхали додому тим же Чернівецьким поїздом. "Купе" біля туалету. Комфорт ще гірший, ніж у першому випадку. Спершу дістали гуцулки, які неперервно торохкотіли. Залізяка знизу лавки ритмічно відбивала в такт з рухом. Туалет ледве зачиняється. Про те, що в ньому я говорити не буду. Періодично ні з того ні з сього навідувалося якесь одне п'яне в дошку бидло - не то провідник, котрий не чергує в цей момент, не то просто знайомий провідника. Шось собі мурмоче під ніс. Мене розбирає злість.
І ось, після Львова я вирішив поспати. Проходить деякий час, і мене щось будить. Протираю очі, а той п'янюга шось белькоче, сидить з голим торсом на сусідній лавці. Мене це неабияк дістало. Встав. Але сиджу і мовчу.
Тут воно почало дико мичати і простягати до мене руки, за що й отримав від мене добрячий удар берцем по нозі. Я випалив, що якщо не заспокоїться, то отримає п**** по заслугах. На нього метод "наукового берця" подіяв, і через деякий час бидло продрейфувало в невідомому мені напрямку.
В Луцьк приїхали о 3-тій. Через кілька годин міцного сну мусив йти на роботу.
Понеділок. 7 липня. Телефонна розмова з однією дуже приємною людиною, котра тривала рівно 5 хвилин 42 секунди, здалась цілою вічністю. Депресія після цього зруйнувалась =)
Ввечері була ціла епопея зі збиранням в дорогу до Києва...
P.S. За фото моя особиста подяка
haidamaka14
4-те, п'ятниця. Ледве справившись з роботою і ледве не запізнившись на Чернівецький потяг, вирушаю у путь-дорогу до Франківська. Сервіс "нє ахті" - у вагоні не можна придбати елементарного - кави-чаю. Дочитав "ЦРУ против СССР". Почав читати "Дракулу" Брема Стокера.
Приїхали опів на третю. Переночували у партофісі. Багато цікавої "макулатурки" почитав і прихватизував. Пізнавально.
Вранці 5-го - купа знайомих. Виїзд автобусом у Верховину. Проїжджаючи через Татарів, у мене пробудилась ностальгія - здавалося ще недавно, у 2004-му я там відпочивав зі своїм ліцеєм. Купа незабутніх вражень. Тоді. А зараз - село змінилося, Ющ добудував біля нього свою дачу...
Сама Верховина. Селище в долині між гір. Вулиць, у звичному розумінні немає.
Пізніше, власне, почалося те, для чого приїхали - вишкіл ІПО.
Ввечері з
haidamaka14 і deschenko пішли на місцеву річку. Враження негативні - на березі і в самій річці - купа сміття, дно брудне. Купатися не стали. Особисто я лише сполоскнувся у гірській воді.
Неділя. Вишкіл закінчився. Здаємо тести. Отримую посвідчення про закінчення І курсу. На прощальній вечері нас вітає Тягнибок.
Загалом, враження хороші - поєднали приємне з корисним. Чисте гірське повітря, хороше спілкування, нові знайомі, смачна карпатська кухня - все це практично звело нанівець депресію.
Франківськ - місто ігрових автоматів. Принаймні таке враження склалося після відвідин привокзальної території. На вулиці, що йде вздовж вокзалу - купа п'яні... Але сам вокзал не йде ні в яке порівняння з нашим луцьким.
Їхали додому тим же Чернівецьким поїздом. "Купе" біля туалету. Комфорт ще гірший, ніж у першому випадку. Спершу дістали гуцулки, які неперервно торохкотіли. Залізяка знизу лавки ритмічно відбивала в такт з рухом. Туалет ледве зачиняється. Про те, що в ньому я говорити не буду. Періодично ні з того ні з сього навідувалося якесь одне п'яне в дошку бидло - не то провідник, котрий не чергує в цей момент, не то просто знайомий провідника. Шось собі мурмоче під ніс. Мене розбирає злість.
І ось, після Львова я вирішив поспати. Проходить деякий час, і мене щось будить. Протираю очі, а той п'янюга шось белькоче, сидить з голим торсом на сусідній лавці. Мене це неабияк дістало. Встав. Але сиджу і мовчу.
Тут воно почало дико мичати і простягати до мене руки, за що й отримав від мене добрячий удар берцем по нозі. Я випалив, що якщо не заспокоїться, то отримає п**** по заслугах. На нього метод "наукового берця" подіяв, і через деякий час бидло продрейфувало в невідомому мені напрямку.
В Луцьк приїхали о 3-тій. Через кілька годин міцного сну мусив йти на роботу.
Понеділок. 7 липня. Телефонна розмова з однією дуже приємною людиною, котра тривала рівно 5 хвилин 42 секунди, здалась цілою вічністю. Депресія після цього зруйнувалась =)
Ввечері була ціла епопея зі збиранням в дорогу до Києва...
P.S. За фото моя особиста подяка
haidamaka14