Олена Теліга: Або-Або
Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятися зміг
(c) Олена Теліга
Сьогодні доволі випадково потрапив на презентацію книги Наталі Лісової та Інни Павлюк «Олена Теліга. Або-Або» і однойменний спектакль. Дійство відбувалося у приміщенні Волинського обласного театру ляльок.
На вступній частині зосереджуватись не буду. Було кілька патріотичних промов, був народний танок «Кладочка». Але те, що після, це просто неймовірно. Власне, про те, що має бути спектакль, дізналися лише у залі.
Для тих, хто не знає: Олена Теліга - це видатна українська поетеса 20-40-х років ХХ століття, діяч Організації українських націоналістів. Розстріляна у 1942-му році німцями.
Вистава написана за листами та спогадами самої Теліги. Тут майстерно передані основні моменти життя цієї феноменальної жінки - дитинство; юність; часи Української народної республіки; еміграційний період життя - Чехословаччина, знайомство з чоловіком Михайлом Телігою, переїзд до Польщі, захоплення Дмитром Донцовим; повернення в Україну. І, зрештою, смерть у Києві, про яку насправді нічого достеменно не відомо.
«Або-Або» розкриває Олену Телігу насамперед не як заскарузло-монументальну постать, а як живу людину. Людину, яка здатна кохати, ненавидіти, плакати, сумніватись і, зрештою творити. Ця живість зовсім не означає буденності і рутинності. Ця живість швидше показує динамізм постаті Олени Теліги, який і визначає її справжню велич.
Попри те, що це все таки вистава, але вона більше схожа на моновиставу - концентрація йде виключно на особистості Теліги. Решта персонажів - Завгосп, Ніна, Михайло Теліга, Наталія Лівицька-Холодна, Олег Штуль-Жданович, з’являються лише епізодично. Власне, крім самої Олени Теліги сподобалась постать Олега Ждановича. Людина з легким флером таємничості. Саме він один із небагатьох мельниківців, які у 1942 році в Києві врятувалися від німецького арешту. Образ політичного солдата. Саме він після смерті Андрія Мельника очолить мельниківську ОУН.
Олену Телігу в «Або-Або» блискуче грає Наталя Лісова, яка також є співавтором однойменної книги. Для того, щоб вкласти у понад дві години стільки психології, стільки емоцій, переживань та роздумів, потрібна величезна праця. І її пані Лісова з честю виконала, за що їй безумовний респект.
Просто чудово, що у спектакль майстерно вплетена поезія Олени Теліги. Через вірші розкриваються ідеї та душа націоналістки. Ба, більше, там зображена ціла епоха. І з цим всім знайомиться глядач.
Атмосферу самої вистави і постаті поетеси чудово передавали і чорно-білі світлини з її життя та чорно-біла кінохроніка тих років. Це все проектували на сцену. Така відсутність напівтонів, дихотомія «Або-Або» характерна не лише для Олени Теліги, а практично для усієї когорти тогочасних націоналістичних діячів. Дилема «Або-Або» проходить червоною ниткою крізь увесь спектакль. Теліга, як і кожен з нас, постійно стоїть перед вибором. І важливо, щоб він був правильним. Як? Підкаже серце.
«Як боляче, що ми так мало знаємо, або скоріше - нічого не знаємо про саму смерть. Мури колишньої в’язниці НКВД на Короленка, 33 у Києві, де містилося гестапо, дуже грубі. А Бабин Яр та інші могили - мовчазні. Тому і знаємо небагато.
Але, напевно, повинні знати, хто лежить у цих мовчазних могилах, бо на них ще горить їхня свята кров», - такими титрами все закінчується.
Зрештою, словами враження від побаченого передати доволі складно і важко. Про вартісність спектаклю говорить і те, що публіка дуже довго аплодувала акторам на завершення. Хоч я підозрюю, що багато з присутніх були там добровільно-примусово. Дуже показово і те, що глядачі немов заворожені спостерігали за виставою, практично ніхто не відволікався. І оплески під час дійства лунали кількаразово. Моя оцінка - 5 з плюсиком по п‘ятибальній системі.
«Або-Або» - це перша побачена мною вистава на тему українського націоналізму. Кажуть, ще непоганий «У.Б.Н.» у виконанні акторів Волинського облмуздрамтеатру. Однак на неї я все не потрапляю. Мабуть, кращої пропаганди націоналістичних ідей, ніж в «Або-Або» я ще не бачив. Альтернативна культура - такого зараз дуже бракує. І заньківчани роблять у цій сфері прорив.
До речі, про те, що на сцені актори театру імені Заньковецької, я дізнався лише під кінець. Це і прояснило для мене, звідки мені знайомий чоловік, який грав Завгоспа. Ним виявився Ігор Гринів. Я згадав, що його разом з dr_luck бачив кілька років тому на виставі «Три товариші» у львівському театрі імені Заньковецької.
Щодо самої книги «Олена Теліга. Або-Або», то вона також видається цікавою. Окрім тексту п’єси, там можна знайти величезну підбірку фото самої Олени Теліги та її оточення. Більше світлин поетеси-націоналістки я не бачив ніде. Окрім того, є фотографії з самої вистави та із заходів, присвячених пам’яті Теліги. Також книга містить біографічні статті, її вірші та вірші, присвячені їй. Спогади Уласа Самчука про Олену Телігу «Хтось незнаний нам шлях призначив». Автори - Наталя Лісова та Інна Павлюк розповідають і про те, як творилася вистава.
Тому якщо хтось матиме нагоду сходити на виставу і/або придбати книгу «Олена Теліга. Або-Або», то дуже раджу.
UPD: Про цю ж подію - http://vip.volyn.ua/news/luchanam-pokazali-patr-otichnii-vib-r-oleni-tel-gi-m-zh-abo-abo