"А ви домовлялись?" (c)
За кілька років журналістської та депутатської діяльності помітив один характерний момент.
Заходиш у приймальню до якогось чиновника/начальника, скажімо, щоб взяти коментар. Або просто поспілкуватися. І тут лунає стандартне питання секретарки "А ви домовлялися?".
Найчастіше, що ні. Вона кривить лице і набирає номер шефа, питаючись "Чи можна?". Якщо зайнятий, то лунає фраза "Зачекайте".
Найцікавіше, що у більшості випадків шеф цілком нормально сприймає незаплановану зустріч. І в нього, на відміну від секретарки, відсутні кривіння обличчя та інші прояви невдоволеності. І розмова виходить адекватною і невимушеною.
Як, на вашу думку, пояснити стандартну поведінку секретарок? І їх сакраментальне питання "А ви домовлялись?" Відвідувач приходить явно не до неї. Невже "Авидомовлялись" вчать на якихось курсах секретарок? Чи це просто завчена модель поведінки? Чому тоді вона однакова у різних установах, організаціях та підпримствах, з різними людьми? Таким чином вони створюють своєрідний психологічний захисний бар'єр для шефа? Чому тоді останній у спілкуванні часто простіший за свою підлеглу?
Пишіть власні думки з цього приводу.