Чи християнство справді слабке?
Час від часу доводиться чути, що, мовляв, християнство - це релігія слабких.
Читаючи "Житія святих", я все більше переконуюсь, що це зовсім не так. У тодішніх катів була багата фантазія: бо те, що терпіли священомученики, перші християни, мабуть, ще жорстокіше і страшніше, ніж у фільмах жахів...
У них був вибір: життя і, навіть, певні суспільні блага в обмін на відмову від християнської віри. "Слабкі" натомість обирали інше і отримували взамін муки та смерть. При чому ці муки терпеливо переносили, з вірою, не заломуючись морально і духовно.
Я задаю собі питання: Чи кожен з нас, чи кожен з тих, хто називає себе сильним, витримає щось аналогічне? Чи кожен у подібній ситуації зробить такий вибір, вибір насправді сильних духом і душею людей?
Зрештою, й сама історія розставляє крапки над "і" в питанні істинної сили та слабкості. Вже півтора тисячоліття, як нема "сильної" Римської імперії - наймогутнішої держави у свій час. Натомість переслідуване у ній "слабке" християнство існує і дотепер. Парадокс? Зовсім ні. Справжня сила не в легіонах і зовнішній міці. Справжня сила всередині, вона духовна: "Хто бо підноситься - буде впокорений, а хто впокоряється - той піднесеться" (Лк 14:11). Діалектика християнства. Діалектика життя...