Книга "Мережі і мережні війни: Майбутнє терору, злочинності та бойових дій". Рецензія
Колективна монографія "Мережі і мережні війни: Майбутнє терору, злочинності та бойових дій" / За ред. Дж. Арквілли, Д.Ронфельдта; Пер. з англ. А.Іщенка. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська Акад.», 2005. - 350 с.
Дуже цікава, пізнавальна і корисна в практичному плані книга американських науковців, які працюють у оборонній сфері.
Праця характеризує мережі як організації, здатні успішно діяти в умовах постіндустріальної епохи.
Розглядаються типи мереж та їх структура, поняття "мережної війни", "інформаційних операцій", "кібертероризму", "хактивізму" і т.д.
Мені сподобалося, що науковці намагалися об'єктивно підійти до аналізу мереж, їх функціонування, при цьому практично не вдаючись у нав'язування ідеологічних штампів.
Автори виходять з реалій, а тому жорсткого протиставлення мереж ієрархіям немає. Передбачається, що ієрархії можуть бути включені у мережі, як їх елементи. Окрім переваг, показані і недоліки мережевого способу організації.
Особливу увагу приділено такому методу роботи мереж, як "роїння" (від слова "рій"):
"Роїння - це позірно аморфний, але насправді добре структурований, скоординований стратегічний спосіб завдання удару з усіх напрямків у певній точці чи точках шляхом тривалого пульсуючого застосування сили і/або вогню з близької відстані чи віддалених позицій... Загальна мета цього - триваюче пульсування: ройові мережі мусять мати змогу швидко і таємно збиратися для атаки на ціль, а потім розділятися і знову розсіюватися, перебуваючи у постійній готовності до нового пульсуючого удару".
"Стосовно свого оборонного потенціалу мережі виявляють великий запас міцності та багатоманітність, що робить їх могутніми і здатними до опору... Отже, той, хто намагається атакувати мережу, стикається з обмеженнями - загалом можна знайти тільки якусь її частину і з нею боротися. Крім того, елемент невизначеності, вбудований у мережу, уможливлює те, що вона може просто поглинути атаки проти окремих її вузлів, викликаючи у нападника думку, що мережа зазнала пошкоджень і стала недієвою, у той час як вона залишається життєздатною і шукає нових шляхів для несподіваних тактичних дій".
У монографії робиться висновок, що ієрархіям дуже важко боротися проти мереж. Щоб каральна система держави змогла ефективно протидіяти мережевим організаціям, їй потрібно самій набувати рис мережевості. Але, зрозуміло, що це зробити досить тяжко через бюрократію і заскарузлість традиційного підходу силовиків.
Показується важливість інформаційних технологій у мережних війнах. Це насамперед Інтернет, а також мобільний зв'язок. Їх мережі ефективно використовують насамперед для комунікації та пропаганди, а також для безпосереднього здійснення інформаційних атак. Витрати на це набагато менші, ніж на традиційні засоби. Особливу увагу приділяють діяльності хакерів в умовах мережної війни.
Теоретичні розробки ілюструються багатьма прикладами з практики. Яскраво показана так звана "Сіетльська битва" 1999-го року, коли антиглобалісти фактично зірвали конференцію СОТ. Американські менти від безсилля тоді знахабніли настільки, що почали застосовувати силу не лише проти протестувальників, а й проти звичайних жителів Сіетла і, навіть депутата тамтешньої міськради та журналістів...
Охарактеризований з мережних аспектів рух запатистів у Мексиці (який координує субкоманданте Маркос), кримінальні структури, "Аль-Каїда", міжнародна кампанія за заборону протипіхотних мін, "ХАМАС", вуличні банди, кампанія проти авторитарного режиму Бірми, протестні екологічні рухи, кібер-війна навколо війни в Югославії 1999-го тощо. Згадується й про концепцію "Опору без лідерів" американського расиста Луїса Біма.
Окрім самих мережевих структур, автори аналізують і протидію їм з боку держав, показуючи причини успіхів і, частіше, неуспіхів у цій контр-боротьбі.
Праця "Мережі і мережні війни" зачіпає дуже багато актуальних проблем. І хоча приклади взяті з кінця 90-стих і закінчуються 2001 роком (книга в оригіналі була видана в 2001-му), подальші події лише показують правоту авторів. Та сама недавня революція в Єгипті, як на мене, цілком вкладається у концепцію авторів книги.
Єдиний суттєвий недолік книги (можливо, через мої суб'єктивні враження) - дещо важкувата для сприйняття мова написання. Хоча, можливо, так і треба. Адже праця не публіцистична, а все ж наукова.
Дуже рекомендую цю книгу всім активістам українського націоналістичного руху. Особливо в умовах сучасного посилення репресивно-каральної системи.
Загальна оцінка за п'ятибальною системою - 5.