100 волинських бувальщин совіцьких часів. Частина 1
До дільничного міліціонера приміського села прибігає хлопчина:
- Там, край шляху, якийсь чоловік п'яний лежить.
- А звідки ти взяв, що він п'яний? - питає дільничний.
- Перегаром тхне-
- А яким саме? Якщо самогонним - то наш, сільський, якщо ж горілчаним - з міста.
- Ні тим, ні тим... Коньяком, здається.
- Ну то хай собі лежить. Це голова „сільпо" з сусідньої Милушівки.
Секретар обкому партії І. І. Профатілов міг інколи відпустити грубий жарт. Якось телефонує він до дружини одного секретаря райкому партії:
- Завтра приїду в район. Ночуватиму у вас дома (тоді, у сорокові роки, ще не було в райцентрах готелів). Так ото ти, Маріє, навари мені на вечерю вареників, та таких великих, як твоя сідниця.
З приходом М. П. Коржа на посаду першого секретаря обкому партії почалося своєрідне окультурення Волині - вздовж асфальтових
магістралей з'явилися голубі дерев'яні штахетники з білими ромбами, які одразу ж стали називати „коржами". Традицію зведення цих парканів продовжив Л. І. Палажченко. Якось він вирішив побувати в одному із сіл, розташованому на ковельській трасі. Місцевий актив кинув всі сили на благоустрій придорожніх садиб... Аж тут з'являється білосніжна „Волга" і зупиняється біля гурту жінок, які фарбують огорожу.
- Чим викликаний трудовий ентузіазм? -запитує Л. І. Палажченко.
- Якась Палажка має приїхати, - відповідає котрась, - так от „коржі" печемо.
Лежить п'яний циган на центральній вулиці обласного центру і стогне.
- Що трапилося?- нахиляється до нього перехожий.
- О, добряк знайшовся. Знаю, як ви циган любите... От ти любиш циган?
- Люблю.
- Ну то поцілуй мене.
За пазухою - гроші, в руці - легенька корзина з газетою... Ходить жінка по ринку, прицінюється. Коли глядь у корзину - гаманця хтось підкинув. Аби не повважали за злодія, прикрила його газетою і поспішила до виходу. Зупинилася біля смітника, щоб викинути чужий порожній гаманець, підняла газету і... Нічого не поробиш, „варшавський" ринок тим і знаменитий.
- Як життя?
- Собаче. Жінка цілий день кормить, а на ніч з хати випускає.
- У вашому селі коноплі сіють? - питають два незнайомі хлопці у баби Ганни.
- Ні, не сіють.
- А жаль...
-І мені жаль, - примружує очі баба Ганна, -а то були б добрі мотузки, аби всіх вас, наркоманів, перевішати.
- Миколо, як ти думаєш, хто після комуністів прийде до влади
- Та, мабуть, республіканці.
- А чому саме вони?
- Бо дуже файні хлопці.
- Де ти був? - питає жінка чоловіка, який пізно повернувся додому.
- Як і здогадуєшся - в однієї молодиці.
- Я тебе серйозно питаю: де ти був?!
- Ти любиш мене, Миколо?
- Люблю.
- Одружишся?
-Ні!
-Ну то злазь.
У застійних роках на виїзді з Луцька в бік Ковеля пост ДАІ обладнали спеціальним шлагбаумом, якому довелося поклонятися практично кожному водію, особливо після робочого дня.
Така облога міста не сподобалася одному високопоставленому київському чиновнику, який проїжджав мимо, і він наказав негайне ліквідувати пост. Що й було зроблено: шлагбаум прибрали, працівників ДАІ перекинули на іншу ділянку шляху.
Наступного дня на приміщенні поста якийсь придурок написав: „Забрали собак -заберіть і буду .
Перший секретар обкому Компартії України Л. І. Павленко дзвонить ввечері зі свого двокімнатного „гуртожитку" в першу прийомну обкому партії.
- Викличте негайно аварійну - мене затоплюють! Хто біля телефону
Черговий назвав своє прізвище.
- А ви де працюєте?
- В обкомі партії.
Дзвонить москвич до родичів у Луцьк і просить:
- Привезіть нам лампочок, як будете їхати...
- А скільки? - питають з Луцька.
- Щоб на 500 днів хватило.
Чоловік з жінкою сіли у поїзд і стали збиратися на відпочинок. Чоловік роззувся і вийшов з купе босяком.
- Іване, тапочки ж взуй, - кричить жінка.
- Де їх візьму? - сердиться той. - Давно вже стерлися.
- То хоч шкарпетки одягни.
- Шкарпетки?! Ти що, здуріла...
За часів Хрущова швидкими темпами йшло впровадження механізації в сільське господарство, інколи доходило до абсурду.
В одному селі Луцького району весною підсівали вимоклу озимину. Раптом на полі з'явився голова колгоспу.
- Ви що робите?! - став кричати він на колгоспників. - Хіба не знаєте, що заборонено сіяти вручну?
Два парубки, яким хочеться похмелитися, питають діда Гриця;
- Діду, а у вас горілка є?
- Є. Але тільки землянична.
- Землянична? А яка це?
- Із землі викопана.
У застійні часи на Волині досить часто бували високі гості.
Того разу в область на нараду по лінії Ради Економічної Взаємодопомоги прибув голова Держкомітету СРСР по лісу О. Г. Звєрєв. Як і належить, зустріли його на кордоні з Рівненщиною і рушили автомашинами на Луцьк. Проїжджаючи повз село Звірів, один з обласних керівників зауважив:
- А оце, Олексію Іллічу, ми село на вашу часть перейменували...
- Товариші, товариші, не треба цього робити! - зніяковіло почав благати Звєрєв, знаючи, що в ці „застільні" часи все можливе.
На початку 50-х років в Оваднівському райкомі комсомолу, крім першого секретаря-мужчини, працювали одні дівчата. Транспортом слугувала одна-єдина кінська сила, що ледве волочила ноги.
Розглянули дану ситуацію на бюро і постановили: „У зв'язку з тим, що наявний кінь не задовольняє працівників райкому, просимо обком комсомолу виділити кошти на придбання жеребця".
Поїхав один начальник, новачок у мисливській справі, з друзями на полювання. Заночувати вирішили у будиночку над лісовим озером. Сіли на моріжку, вечеряють. Жаби в очереті квакають.
- Завтра будуть качки, - поважно каже начальник. -Чуєте, як крячуть.
Питає професор студента:
- Назвіть формулу спирту.
- 0307.
- Що? Розшифруйте.
- О другій відчиняється, а сьомій зачиняється.
Партійний працівник звертається на вулиці до свого знайомого - керівника торговельної організації:
- Хто-хто, а ти вже міг би мені допомогти шкарпетками.
Той присідає на лавку, роззувається, скидає шкарпетку з однієї ноги і подає її партійному працівнику:
- Оце все, що я сьогодні можу.
Парубок Степан завітав до хати однієї молодиці, до якої був небайдужий і застав її у ліжку.
Постояв у дверях, пом'явся, а потім каже:
- Я бачу ви одні.
- От добре, Степане, що ти вмієш рахувати. Ходи-но сюди.
Лікар радить пацієнту:
- Для поліпшення пам'яті ви записуйте на папірці, що треба зробити.
- Та я записую.
-І що?
- Та забуваю прочитати.
Через рік після смерті дружини парторг одного колгоспу на Ковельщині вирішив одружитися з своєю односельчанкою, до якої останнім часом підходжував. Став активно готуватися до весілля: зробив відповідні покупки, батько вигнав „селянської".
Але чорна кішка пробігла між нареченими. і молода настукала у сільраду про самогонку Це одразу ж стало відомо парторгу. Хутенько перелив спиртову рідину у каністри, які закопав за хлівом. А бутлі заповнив водою. Під вечір прийшли перевіряючі (треба ж реагувати на скаргу) і знайшли за запічком „самогонку".
- А це що
- Вода.
- Яка вода? Ану наливай. Парторг налив кварту одному перевіряючому, другому...
- Слухай, а навіщо ти воду тримаєш у бутлях? - питає голова сільради.
- Знаєте, як ото жінка померла і її помили, то тітка казала, що треба ту воду рік тримати...
Колишній завідуючий відділом по розподілу житла міськвиконкому приходить влаштовуватися на роботу в одну з організацій міста.
- Сідайте, будь ласка, - кажуть йому.
- Спасибі, я своє вже відсидів.
В один із сільських магазинів завезли бюстгалтери, розподіляти які став сам голова сільради. Але оскільки всі атрибути жіночого туалету виявилися одного розміру, то наступного дня в кабінет голови увірвався гурт розгніваних жінок.
- Хіба то влада? - обурювалися молодиці.
-І ліфчик бабі не може приміряти.
Кореспондент обласної газети бере інтерв'ю у доярки:
- Скажіть, а із села ви хоч виїжджаєте?
- Так. У Луцьк недавно їздила.
-І що?
- Накупляла всього.
- А які подальші плани?
- Ще кудись поїхати.
На початку 70-х років на Волині розгорнулася кампанія за визволення генерального секретаря комуністичної партії Чілі Луїса Корвалана із катівень піночетівської хунти.
На зборах колгоспників у Ковельському районі виступає доярка:
- Я, правда, не знаю, хто така Хунта, але якщо вона не звільнить Луїса Карнавала, то завтра корів не доїтиму.
У закутку заводського цеху робітники організували випивку.
- За Радянську владу, - проголосив тост бригадир. Всі погодилися.
Другий і третій келихи бригадир знову запропонував підняти за Радянську владу.
- Чого вона тобі так сподобалася? - урвався терпець на четвертому тості...
- А яка б ще влада дозволила пити у робочий час?..
У міськвиконком дзвонять з друкарні і просять організувати у їхньому колективі передсвяткову торгівлю.
- Обслуговуємо лише важливі народногосподарські об'єкти, - сухо відрізав високопоставлений працівник.
- А ми що, неважливі? Ось застрайкуємо, і жодна газета не вийде, - обурилися працівники друкарні.
- Ну то й що, - спокійно відповів радянський чиновник. - Менше брехні буде...
Це було в 50-х роках. У колгосп на роботу прибув агроном - випускник сільськогосподарського технікуму. Наступного ранку поїхав у поле, де йшла посівна. Бачить - сівалка стоїть, коні випряжені і пасуться, а колгоспники в карти грають.
- Чому не сієте? - запитує новоспечений агроном.
- Штильвагу забули, - відповіли.
- Ви сійте спочатку овес, а штильвагу потім посієте.
До обласного начальника прийшов влаштовуватися водієм хлопчина з приміського села.
- Значить, у селі живеш? - запитав начальник.
- Так. З батьками разом.
- Город маєте?
- Маємо, 50 соток.
- Ого. Очевидно, свині, птицю тримаєте?
- Тримаємо.
-І корова є?
- А масло, сир робите?
- Робимо.
- Пиши заяву.
До відомого не тільки у Луцькому районі голови колгоспу зайшла бабуся.
- Випишіть для мого бичка трохи соломи, -попросила.
- А може, твій бичок ще щось хоче? - запитав сердито голова.
- Випишіть ще щось. Може, їсти буде, -знайшлася бабуся.
Керівник однієї солідної установи повернувся з круїзу. На нараді ділиться враженнями.
- Оце в музеї бачив буцу золота, ну, як ото голова Філона, - і погладив голову завідуючого відділом цієї ж установи, який сидів поруч.
Першоджерело: http://moonstation.tripod.com/default.html
- Там, край шляху, якийсь чоловік п'яний лежить.
- А звідки ти взяв, що він п'яний? - питає дільничний.
- Перегаром тхне-
- А яким саме? Якщо самогонним - то наш, сільський, якщо ж горілчаним - з міста.
- Ні тим, ні тим... Коньяком, здається.
- Ну то хай собі лежить. Це голова „сільпо" з сусідньої Милушівки.
Секретар обкому партії І. І. Профатілов міг інколи відпустити грубий жарт. Якось телефонує він до дружини одного секретаря райкому партії:
- Завтра приїду в район. Ночуватиму у вас дома (тоді, у сорокові роки, ще не було в райцентрах готелів). Так ото ти, Маріє, навари мені на вечерю вареників, та таких великих, як твоя сідниця.
З приходом М. П. Коржа на посаду першого секретаря обкому партії почалося своєрідне окультурення Волині - вздовж асфальтових
магістралей з'явилися голубі дерев'яні штахетники з білими ромбами, які одразу ж стали називати „коржами". Традицію зведення цих парканів продовжив Л. І. Палажченко. Якось він вирішив побувати в одному із сіл, розташованому на ковельській трасі. Місцевий актив кинув всі сили на благоустрій придорожніх садиб... Аж тут з'являється білосніжна „Волга" і зупиняється біля гурту жінок, які фарбують огорожу.
- Чим викликаний трудовий ентузіазм? -запитує Л. І. Палажченко.
- Якась Палажка має приїхати, - відповідає котрась, - так от „коржі" печемо.
Лежить п'яний циган на центральній вулиці обласного центру і стогне.
- Що трапилося?- нахиляється до нього перехожий.
- О, добряк знайшовся. Знаю, як ви циган любите... От ти любиш циган?
- Люблю.
- Ну то поцілуй мене.
За пазухою - гроші, в руці - легенька корзина з газетою... Ходить жінка по ринку, прицінюється. Коли глядь у корзину - гаманця хтось підкинув. Аби не повважали за злодія, прикрила його газетою і поспішила до виходу. Зупинилася біля смітника, щоб викинути чужий порожній гаманець, підняла газету і... Нічого не поробиш, „варшавський" ринок тим і знаменитий.
- Як життя?
- Собаче. Жінка цілий день кормить, а на ніч з хати випускає.
- У вашому селі коноплі сіють? - питають два незнайомі хлопці у баби Ганни.
- Ні, не сіють.
- А жаль...
-І мені жаль, - примружує очі баба Ганна, -а то були б добрі мотузки, аби всіх вас, наркоманів, перевішати.
- Миколо, як ти думаєш, хто після комуністів прийде до влади
- Та, мабуть, республіканці.
- А чому саме вони?
- Бо дуже файні хлопці.
- Де ти був? - питає жінка чоловіка, який пізно повернувся додому.
- Як і здогадуєшся - в однієї молодиці.
- Я тебе серйозно питаю: де ти був?!
- Ти любиш мене, Миколо?
- Люблю.
- Одружишся?
-Ні!
-Ну то злазь.
У застійних роках на виїзді з Луцька в бік Ковеля пост ДАІ обладнали спеціальним шлагбаумом, якому довелося поклонятися практично кожному водію, особливо після робочого дня.
Така облога міста не сподобалася одному високопоставленому київському чиновнику, який проїжджав мимо, і він наказав негайне ліквідувати пост. Що й було зроблено: шлагбаум прибрали, працівників ДАІ перекинули на іншу ділянку шляху.
Наступного дня на приміщенні поста якийсь придурок написав: „Забрали собак -заберіть і буду .
Перший секретар обкому Компартії України Л. І. Павленко дзвонить ввечері зі свого двокімнатного „гуртожитку" в першу прийомну обкому партії.
- Викличте негайно аварійну - мене затоплюють! Хто біля телефону
Черговий назвав своє прізвище.
- А ви де працюєте?
- В обкомі партії.
Дзвонить москвич до родичів у Луцьк і просить:
- Привезіть нам лампочок, як будете їхати...
- А скільки? - питають з Луцька.
- Щоб на 500 днів хватило.
Чоловік з жінкою сіли у поїзд і стали збиратися на відпочинок. Чоловік роззувся і вийшов з купе босяком.
- Іване, тапочки ж взуй, - кричить жінка.
- Де їх візьму? - сердиться той. - Давно вже стерлися.
- То хоч шкарпетки одягни.
- Шкарпетки?! Ти що, здуріла...
За часів Хрущова швидкими темпами йшло впровадження механізації в сільське господарство, інколи доходило до абсурду.
В одному селі Луцького району весною підсівали вимоклу озимину. Раптом на полі з'явився голова колгоспу.
- Ви що робите?! - став кричати він на колгоспників. - Хіба не знаєте, що заборонено сіяти вручну?
Два парубки, яким хочеться похмелитися, питають діда Гриця;
- Діду, а у вас горілка є?
- Є. Але тільки землянична.
- Землянична? А яка це?
- Із землі викопана.
У застійні часи на Волині досить часто бували високі гості.
Того разу в область на нараду по лінії Ради Економічної Взаємодопомоги прибув голова Держкомітету СРСР по лісу О. Г. Звєрєв. Як і належить, зустріли його на кордоні з Рівненщиною і рушили автомашинами на Луцьк. Проїжджаючи повз село Звірів, один з обласних керівників зауважив:
- А оце, Олексію Іллічу, ми село на вашу часть перейменували...
- Товариші, товариші, не треба цього робити! - зніяковіло почав благати Звєрєв, знаючи, що в ці „застільні" часи все можливе.
На початку 50-х років в Оваднівському райкомі комсомолу, крім першого секретаря-мужчини, працювали одні дівчата. Транспортом слугувала одна-єдина кінська сила, що ледве волочила ноги.
Розглянули дану ситуацію на бюро і постановили: „У зв'язку з тим, що наявний кінь не задовольняє працівників райкому, просимо обком комсомолу виділити кошти на придбання жеребця".
Поїхав один начальник, новачок у мисливській справі, з друзями на полювання. Заночувати вирішили у будиночку над лісовим озером. Сіли на моріжку, вечеряють. Жаби в очереті квакають.
- Завтра будуть качки, - поважно каже начальник. -Чуєте, як крячуть.
Питає професор студента:
- Назвіть формулу спирту.
- 0307.
- Що? Розшифруйте.
- О другій відчиняється, а сьомій зачиняється.
Партійний працівник звертається на вулиці до свого знайомого - керівника торговельної організації:
- Хто-хто, а ти вже міг би мені допомогти шкарпетками.
Той присідає на лавку, роззувається, скидає шкарпетку з однієї ноги і подає її партійному працівнику:
- Оце все, що я сьогодні можу.
Парубок Степан завітав до хати однієї молодиці, до якої був небайдужий і застав її у ліжку.
Постояв у дверях, пом'явся, а потім каже:
- Я бачу ви одні.
- От добре, Степане, що ти вмієш рахувати. Ходи-но сюди.
Лікар радить пацієнту:
- Для поліпшення пам'яті ви записуйте на папірці, що треба зробити.
- Та я записую.
-І що?
- Та забуваю прочитати.
Через рік після смерті дружини парторг одного колгоспу на Ковельщині вирішив одружитися з своєю односельчанкою, до якої останнім часом підходжував. Став активно готуватися до весілля: зробив відповідні покупки, батько вигнав „селянської".
Але чорна кішка пробігла між нареченими. і молода настукала у сільраду про самогонку Це одразу ж стало відомо парторгу. Хутенько перелив спиртову рідину у каністри, які закопав за хлівом. А бутлі заповнив водою. Під вечір прийшли перевіряючі (треба ж реагувати на скаргу) і знайшли за запічком „самогонку".
- А це що
- Вода.
- Яка вода? Ану наливай. Парторг налив кварту одному перевіряючому, другому...
- Слухай, а навіщо ти воду тримаєш у бутлях? - питає голова сільради.
- Знаєте, як ото жінка померла і її помили, то тітка казала, що треба ту воду рік тримати...
Колишній завідуючий відділом по розподілу житла міськвиконкому приходить влаштовуватися на роботу в одну з організацій міста.
- Сідайте, будь ласка, - кажуть йому.
- Спасибі, я своє вже відсидів.
В один із сільських магазинів завезли бюстгалтери, розподіляти які став сам голова сільради. Але оскільки всі атрибути жіночого туалету виявилися одного розміру, то наступного дня в кабінет голови увірвався гурт розгніваних жінок.
- Хіба то влада? - обурювалися молодиці.
-І ліфчик бабі не може приміряти.
Кореспондент обласної газети бере інтерв'ю у доярки:
- Скажіть, а із села ви хоч виїжджаєте?
- Так. У Луцьк недавно їздила.
-І що?
- Накупляла всього.
- А які подальші плани?
- Ще кудись поїхати.
На початку 70-х років на Волині розгорнулася кампанія за визволення генерального секретаря комуністичної партії Чілі Луїса Корвалана із катівень піночетівської хунти.
На зборах колгоспників у Ковельському районі виступає доярка:
- Я, правда, не знаю, хто така Хунта, але якщо вона не звільнить Луїса Карнавала, то завтра корів не доїтиму.
У закутку заводського цеху робітники організували випивку.
- За Радянську владу, - проголосив тост бригадир. Всі погодилися.
Другий і третій келихи бригадир знову запропонував підняти за Радянську владу.
- Чого вона тобі так сподобалася? - урвався терпець на четвертому тості...
- А яка б ще влада дозволила пити у робочий час?..
У міськвиконком дзвонять з друкарні і просять організувати у їхньому колективі передсвяткову торгівлю.
- Обслуговуємо лише важливі народногосподарські об'єкти, - сухо відрізав високопоставлений працівник.
- А ми що, неважливі? Ось застрайкуємо, і жодна газета не вийде, - обурилися працівники друкарні.
- Ну то й що, - спокійно відповів радянський чиновник. - Менше брехні буде...
Це було в 50-х роках. У колгосп на роботу прибув агроном - випускник сільськогосподарського технікуму. Наступного ранку поїхав у поле, де йшла посівна. Бачить - сівалка стоїть, коні випряжені і пасуться, а колгоспники в карти грають.
- Чому не сієте? - запитує новоспечений агроном.
- Штильвагу забули, - відповіли.
- Ви сійте спочатку овес, а штильвагу потім посієте.
До обласного начальника прийшов влаштовуватися водієм хлопчина з приміського села.
- Значить, у селі живеш? - запитав начальник.
- Так. З батьками разом.
- Город маєте?
- Маємо, 50 соток.
- Ого. Очевидно, свині, птицю тримаєте?
- Тримаємо.
-І корова є?
- А масло, сир робите?
- Робимо.
- Пиши заяву.
До відомого не тільки у Луцькому районі голови колгоспу зайшла бабуся.
- Випишіть для мого бичка трохи соломи, -попросила.
- А може, твій бичок ще щось хоче? - запитав сердито голова.
- Випишіть ще щось. Може, їсти буде, -знайшлася бабуся.
Керівник однієї солідної установи повернувся з круїзу. На нараді ділиться враженнями.
- Оце в музеї бачив буцу золота, ну, як ото голова Філона, - і погладив голову завідуючого відділом цієї ж установи, який сидів поруч.
Першоджерело: http://moonstation.tripod.com/default.html