справа до осені
в мене завжди кінець серпня важкий час. час, коли знаєш, що щось зміниться і вже нема сил чекати. цьогоріч теж зміни. але вони вже почалися. і... я щаслива! вже вечори стали холодні. шалено красиве світло на заході сонця. великі стиглі яблука. мерзнуть ноги. Дася грається з кицями, Яся десь бігає з Юлічкою - у них свої важливі справи. я маю улюблену роботу. я вчуся їздити на своїй машині. Андрій готується до довгих мандрів і до переїзду. цього року ми не повернемося в квартиру - ми будемо бачити перший іній, ми будемо загрібати сухе листя, ми будемо зранку виходити на повітря. тут вільно! тут можна бігати, гоцати, кричати, гуляти. тут спокійно! я змогла! ми змогли! ДЯКУЮ! світу. діткам, що вони в нас є, що вони щасливі. мамі, що так нам допомагає. чоловіку, що підтримав і наважився. друзям, які за нас радіють. куму, за те, що пригнав нашого бегемотика і ваше за те, що його завжди можна про будь-що попросити. і кицям, які гоцають, як коні і смішать ;) до речі, може хтось хоче кицю? їм вже починає ставати холодно на подвір"ї, а якщо ми трьох візьмемо в хату, то мама нас виселить разом з ними ;)