Кукіль, або Церква з більярдом
Боротьба за грішників розгорнулася не на жарт. І це ж лише найпростіші, найвидиміші прояви війни за душі та гаманці. А що робиться на рівні майна, будівель та іншої нерухомості! Страшно навіть уявляти всі ці, м'яко кажучи, територіальні претензії.
Юрій Андрухович
Їдеш у маршрутці до Львова - а люди поруч раз у раз тільки й роблять, що хрестяться і пильно стежать за тим, щоб у вікні просто так не промайнула жодна церква чи каплиця.
І поскільки церкви та каплиці в Галичині трапляються через кожні 50 метрів, то пасажирам маршрутки тільки й доводиться, що хреститися.
Відразу розумієш, чому ніхто, наприклад, не читає в дорозі. А відтак - чому взагалі ніхто не читає. І чому ніхто не вимагає від водія стишити ідіотське "Ретро-ФМ" з його масковим лаєм. І чому ніхто нічого доброго не може зробити ні для себе, ні для своєї країни.
Просто в людей зайняті руки. Поки у вікні видніють церкви і хрести (а вони видніють увесь час), пасажири перейняті єдиною турботою - не пропустити б, устигнути б. Це схоже на якесь таке спортивне змагання - швидше, більше, наввипередки.
Я один такий, хто не хреститься. Час від часу на мене, гординею здоланого, позирають із осудом. Вони вже здогадалися: поруч із ними їде великий грішник, кукіль. (ДАЛІ)