МАСОВІ АРЕШТИ СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ СТУДЕНТІВ В ТЕРНОПОЛІ
Тернопільська польська поліція, - і то міська, повітова і окружна, бо Тернопіль має аж трн окремі установи сього ,,ока" польської влади на "кресах", - йдучи за львівським взірцем, зазначила в останніх часах свою живу діяльність масовими арештами і ревізіями серед українських університетських студентів в Тернополі. Тьма тьменна аґентів і провокаторів - офіціяльних і добровільних з польського патріотизму розвідчнків, в десятеро більша, як в малім губернськім місті в Росії в часах царської реакції, мишкує всюди українську державну зраду. Аґентів і розвідчиків держить не тільки поліція, але і староство окремо і окремо воєвідство, а надто і польська організація народова відносно Українців є поліційною експозитурою.
Арешти українських університетських студентів розпочалися в неділю 30 липня 1922 р. О годині 2. вночі, безпосередно перед від"їздом львівського потягу приступили на залізничому двірці в Тернополі до студента Володимира Нички поліційні аґенти і перевівши особисту ревізію, забрали йому гроші, особисті леґітимації і кореспонденцію, не дозволили йому сісти до потягу, але арештувавши його, відпровадили його до поліційнкх арештів. Рівночасно арештували тоді на двірці ученика VIII. кл. української гімназії в Тернополі Гошовського, бо - як казали, видасться їм большевиком, і передержавши його якийсь час в поліційних арештах разом зі злодіями і бродягами, пустили на волю.
Безпосередньо по арештованню студ. Нички, перевели ще вночі поліційні розвідчики домашній трус в його помешканню. Вилізли на кришу, зірвали стелю, глядаючи за тайними документами, випорпували попіл з печей, заглядали у комини та перевернули все у хаті. Не знайшли одначе нічого. Пізнійше тогож дня перевели трус у студ. Теофіля Демчука та забрали старі українські часописи з 1917 р. і цензуровані книжки. При трусі у студентів Василя Курдибана і Тадея Кочурішки не знайдено і не забрано нічого. В понеділок 31. липня с.р. перевела поліція докладний трус в мешканню „Міщанського Брацтва", - очевидно без висліду. Справа вияснилася. На поліцію покликано голову "Міщанського Брацтва" проф. Ілярія Бриковнча, де питали його, чи знає про розв"язання секції "Українського Студентського Союза" в Тернополі і чи дозволив на сходини в льокалі Міщ. Брацтва. Проф. Брикович відповів, що він офіціяльно нічого про розв"язання не знає, бо поліція його не повідомила, в студенти збиралися яко комітетові для урядження товариських забав.
В днях від 30. липня до 3. серпня с. р. арештувала поліція слідуючих університетських студентів в Тернополі: 1) Ничку Володимира, 2) Вацика Петра, 3) Демчука Теофіля, 4) Самбірського Єфрема, 5) Кучерішку Тадея, 6) Грицину Єроніма. 7) Заплітного Богдана і 8) Кірила Михайла. Арештантів держано кілька днів в арештах окружної поліції і дня 4. серпня с. р. відставлено всіх 8 обжалованих до Вр. 1769/32 до слідчої вязннці при окр.суді в Тернополі під замітом орґанізування і належання до тайних, законом не дозволених, орґанізацій (провина з § 285 і § 287 зак.кар.) Прокураторія зарядила слідчий арешт з причини знамен з § 175, уступ 2 (обава утечі) і уступ 3 (обава порозуміння зі свідками, змовцями і співобвиненими) процедури карної. Оборону всіх обжалованих обняв адвокат др. Степаи Баран, що недавно осів в Тернополі і він іменем обжалуваних вніс до палати радної спротив проти слідчого арешту.
Палата радна згідно з просьбою оборони на засіданню дня 8 м.м. рішила ухилити слідчий арешт щодо всіх арештованих, але внаслідок спротиву прокуратора - справу переслано до апеляцію у Львові.
Поки що отже справа ще не порішена і всі обжаловані сидять дальше у в"язниці, а поліція перехвалюється, що буде дальше арештувати студентів і відставляти їх до суду. Ся ревність поліції тим дивнійша, що евентуальна кара на випадок засуду була би мінімальна , бо після § 288 зак. кар. кодексова кара на безпосередніх справців є стислий арешт від 3 міс. до одного року, а після § 289 зак.кар. на дальших справців арешт від одного до трьох місяців. До Тернополя з"їхало з сеї причини кількадесять спеціялістів розвідчиків і провокаторів, а богато з них виїхало до повітових міст і містечок Поділя там шукати протидержавного компльоту серед українських студентів.
Доказом факт, що минувшого тижня арештовано в Богданівці, пов. Скалат, університетського студента Петра Вересюка, що недавно за пашпортом вернув з Чехії на ферії до рідні і його свояка господаря Теодора Вересюка з Богданівки під замітом злочину шпіонажі (§ 6. зак. карн.) Поліція така здогадлива, що студ. Вересюк приїхав з-за границі над границею - очевидно в цілях шпіонажі, щоби аж знад Збручанського кордону подавати відомості! про польське війско за кордон. Не було найменшого доказу вини, але арештованих відставлено до окружної поліції в Тернополі, передержано там кілька днів і як шпіонів відставлено 7. серпня 1922 до слідчої в"язниці окр. суду в Тернополі. Справою арештованих занявся рівнож адвокат др. Ст. Баран, інтервенюючи в поліції і суді. Прокураторія не знайшла підстави до слідчого арешту, а навіть до підозріння на підставі доставлених поліцією матеріялів і протоколів і оба арештанти таки таки ще 7. серпня с.р. вийшли на волю.
"Свобода", 5 вересня 1922 р. (США)