(no subject)
Еще про «антиклерикальный» и «атеистический» подходы:
Статью убитого Маркелова «Патриотизм как диагноз» я не дочитал. Много конкретных обвинений (вполне справедливых, конечно), публицистический запал.
А Монтян написала довольно хорошую статью. Там нет (ну или почти нет) ритуальных заклинаний о том, что "чужих" нужно любить и все такое. Зато сказано важное: что «свой» и «чужой» - понятия социальные и привязывать их к расам и этносам, да еще и объявлять это извечным законом мироздания - вранье.
До речі, цигани, яких палко ненавидить суттєва кількість обивателів хіба не в усіх країнах, завжди виховують прийомних дітей будь-якого походження, як рідних. То чи варто дивуватись, що такі діти стають справжніми циганами по духу, і кревні свої народи вважають чужими? Всі примітивні народи, захоплюючи чи підбираючи "чужаків" в своє плем'я, приймають їх як власних. Дітей - виховують, як рідних, а дорослих - піддають якому-небудь сакральному обряду "другого народження" на кшталт проповзання між ногами жінки, абощо. Після такого обряду все плем'я ЩИРО вважає "новонародженого" своїм, і "старе" людині ніколи не пригадують. То чи варто дивуватись відсутності в таких племенах ворожнечі по крові?
http://infocorn.org.ua/2009/01/21/tolerantnst%27_do_chuzhyh__slabkst%27_chy_zdorovyyi_gluzd__
Статью убитого Маркелова «Патриотизм как диагноз» я не дочитал. Много конкретных обвинений (вполне справедливых, конечно), публицистический запал.
А Монтян написала довольно хорошую статью. Там нет (ну или почти нет) ритуальных заклинаний о том, что "чужих" нужно любить и все такое. Зато сказано важное: что «свой» и «чужой» - понятия социальные и привязывать их к расам и этносам, да еще и объявлять это извечным законом мироздания - вранье.
До речі, цигани, яких палко ненавидить суттєва кількість обивателів хіба не в усіх країнах, завжди виховують прийомних дітей будь-якого походження, як рідних. То чи варто дивуватись, що такі діти стають справжніми циганами по духу, і кревні свої народи вважають чужими? Всі примітивні народи, захоплюючи чи підбираючи "чужаків" в своє плем'я, приймають їх як власних. Дітей - виховують, як рідних, а дорослих - піддають якому-небудь сакральному обряду "другого народження" на кшталт проповзання між ногами жінки, абощо. Після такого обряду все плем'я ЩИРО вважає "новонародженого" своїм, і "старе" людині ніколи не пригадують. То чи варто дивуватись відсутності в таких племенах ворожнечі по крові?
http://infocorn.org.ua/2009/01/21/tolerantnst%27_do_chuzhyh__slabkst%27_chy_zdorovyyi_gluzd__