не тема, а мета...

[a_camp]

Чайка. Натовп пре від сплінів. Ми: Я, Мара, Сніжок і Рататуй у фан-зоні….патєрялі ніть..такі потєрялі…..нахєр було їхати невідомо..та все ж…сидимо на травичці, тіпа весело, насправді сумно, помічаю, що не мені одній….навколо очі..і такі мертві, що коли закриваєш свої, то вони нікуди не зникають…і дивляться, дивляться…у трьох з нас одночасно лунає на телефоні Kassabian Lsf і на хвилин 5 тиша….намагаюся второпати нащо мені 3 пакета базилику, меліси, м’яти і кропиви…не виходить…не розумію. Сніжок знову голосно сміється, Мара мовчить, Рататуй лежить і смокче мінералку з горілкою..буває….Мара нервує, аби хоч трохи заспокоїти подарувала суперські окуляри..але зовсім не шкода….най тішиться людина. Знову очі і знову тиша. А на сцені в цей час фінська хуйня.
Голос:
Меня били, но ноги слушались меня, и дорога в жизнь звала дальше, разорванная грудная клетка, 9 месяцев в военном госпитале…гепатит с, стафилококки, абсцесс…все было подцеплено вероятнее всего именно там, а может, наоборот, было приобретено за 10 лет инъекций. Сейчас я лечусь, подсидка на 2 месяца на метадон…..как-то небо сказало мне..пора..вставай и иди…уходи….но этой дороги пока не хочу…лечусь вот в клинике - 10 уколов бензилморфина и с…а…., чтоб приняли пришлось врать, что вишу по 10 кубов героина…с метом не берут на лечение……осталось еще три….. без дозы нормально сегодня…..завтра укол по-легче будет…..

Дуже б хотілося вірити, що колишні наркомани таки є…не хочеться вірити статистиці…хочеться аби ця людина стала такою, якою була 10 років назад…
Мля..але ж з метадону не злазять….піздєц мені….