Україна проти України
Учора я був свідком події яка випала з уваги ЗМІ, але мені завдяки їй стало багато чого зрозуміло. Мова іде про прорегіонівську демонстрацію, що її вчора зібрали у Харкові на area freedom. Як не дивно, харківські регіонали зібрали людей заради не абичого, а Дня Соборності. Виявляється, їм насправді дуже хочеться бути однією державою зі Львовом та Івано-Франковськом. Найбільше ж враження на мене вразила кількість людей з українськими прапорами. Хоч би хтось стояв із триколором, прапором СРСР, чи хоча б УРСР. Я навіть сказав декільком людям, що стояли вздовж Сумської "Слава Україні". Бачили б ви їхні обличча! Нажаль, я був зайнятий,тому не зміг потроллити досхочу, а люди швидко розійшлися. Та я все ж побачив найцікавіше- людей, що обережно складали прапори України та ПР до газелі. На наступний раз.
І ось тільки сьогодні я зрозумів, що ж я учора бачив і як це пов'язано з тим, що відбувається зараз у Києві. Хтось говорить про національну свідомість - але яка там свідомість, коли з боку "націоналістів" гинуть білоруси та вірмени, а з іншого "антиукраїнці" виходять на вулиці під українськими прапорами? І народ проти банди - повна нісенітниця. Бо банда поки що так і не змогла застосувати щось за межами державного апарату.
Це не громадянська війна. Це вторгнення однієї держави на територію іншої. Ні, я не про Росію. Я про Майдан. Майдан - держава, що народжується і здійснює інтервенцію на територію України.
Держава - це завжди лише надбудова над суспільством. Держава - це система керування інституціями, що обслуговують суспільство і пов'язана з нею влада. Давайте скажемо прямо. Україна як держава, що була народжена 1991 року аж ніяк не є нащадком УНР, чи козацікої держави. Вона є прямою спадкоємицею УРСР. З самого початку тон у ній задавали колишні партноменклатурники, колишні цеховики та колишні зеки, що міцно зрослися з першими двома категоріями. Ця держава досить довго намагалася реформуватися. будувати демократію, тим більше, що під це давали гроші. Але насправді життя у ній керувалося трьома основними законами: 1. Те що забезпечує спокій має працювати. 2. Начальник завжди правий, але на його рішення можна вплинути. 3. Греби усе, що не заважає першим двом пунктам. Не дивно, що в такій державі реформи довго продовжуватися не могли. Система цінностей і логіка життя, що пов'язана з нею були закінченими і не потребували реформ, не дивно,що з кінця 90-х ця держава впевнено ішла до Золотого Унітаза, на якому сидить той, хто вручну розподіляє кошти для бізнесу "правильних людей".
Але ця система дає забагато відходів. Занадто багато тих, хто повірив, що розпил під назвою "демократія" - це всерйоз. Тих, хто у ситуації "викручуйся як хочеш" все ж зміг побудувати своє життя у відриві від державної машини. Тих, у кого бажання виявилися ширшими за "жрати-тачка-Єбіпєт-високе крісло". Неформат. Лохі, нєудачнікі та бєздєльнікі - мовою оригіналу. Різні люди. Їх виявилося занадто багато. Гірше того, вони не поїхали звідси, не спилися і закуклилися у власному ескапістському світі. Звичайно, багато кого спіткала така доля, але ті, що залишилися, почали жити там, куди держава Україна не зазирає. У сусідній Росії, де таку ж державну систему довели до досконалості над нами часто сміються. Дійсно, у нас немає такого порядку, щоб так чисто ділити ресурси, одночасно еффективно забезпечуючи дієздатність системи і, навіть, плідно вигадувати та підтримувати міфи про себе. Але саме у нашому смітнику залишилися люди, що не залежать від командно-присвоювального аппарату. Спочатку, звичайно, ці люди ні про яку політику не думали, просто їм було неприємно, коли держава якось їм заважала. Але вони росли, створювали зв'язки та відносини, набували досвід, формували традиції, будували рухи. Вони були лише відбросами, але держава Україна, яка не вміла нічого, крім як ділити та проїдати ресурси почала звертати увагу і на них. Двом частинам суспільства стало занадто тісно у оддному просторі і відбулося зіткнення. Звичайно, якби держава Україна не почала їсти сама себе, а суспільство "відбросів" не ускладнилося настільки, щоб саме замахнутися на якісь найпростіші інституції, все б закінчилося дуже швидко. "Беркут" зніс би протестувальників, до яких усі втратили інтерес, а за місяць про них би усі забули. Але третій закон держави Україна настільки проїв перші два, що вона зараз ледве-ледве може виконувати свої функції. І зараз у її тілі розвивається зародок нової держави - Майдан. Кривеньке, недорозвинене, дике і безглузде щось. Але воно сповнене власною логікою, і ця логіка наскільки б недієвою вона не була виявляється дієвішою, ніж стара система України. Не треба дивуватись диктаторським законам та звірству "Беркута" - це лише природня реакція організму держави на чужородний елемент. Я не знаю конкретних причин того, що було і що не було досі зроблено, але факт залишається фактом. Державу Україна пожирає зсередини нова держава. Варварське королівство на руїнах Римської Імперії. Ні, держава Україна ще жива і ще може перебороти Чужого у власному тілі. Вона також еволюціонує і може розчавити новонароджену недодержаву Україна, перетворившись на нову Північну Корею. Чесно скажу: не уявляю що буде і куди іде протистояння.
Лише хочу сказати: ситуація давно вже вийшла за ті межі, коли ще можна заставити перетворитися стару державу на щось пристойне. Не Янукович почав будувати Золотий Унітаз. І якщо замість нього його займе хтось інший - буде анітрохи не краще. Скажу більш жахливу річ - з усіх тих, хто за Унітаз досі боровся Янукович - найкращий. Сам факт сидіння на ньому це доводить. І ніхто з тих, хто зараз проводить переговори з Януковичем, сидячи на Золотому Унітазі не обмежить свавілля міліції, не поріже державну систему розпилів та відкатів та не відмінить закони "чорного четверга".
І те, що на у бойовиків (назвемо їх як потрібно) немає ані спільної ідеї, ані лідера - абсолютно нормально. Не встигли розвитися відповідні механізми. Як показала практика, Майдан може розвиватися і без них. Мабуть, хтось із тих, хто зараз активно розказує журналістам, що відбувається на Грушевського поступово візьме на себе більше відповідальності, стане частіше з'являтися на екранах. Спочатку їх буде багато. Потім один стане над всіма - нормальне утворення влади. Аби тільки нова Україна вижила. Якими законами вона буде керуватися. Не знаю, я теж двадцять три роки жив за законами тієї України а за їїлогікою неможна сконструювати нових законів. Не знають про це, мабуть, і ті, хто б'ються на Майдані. Але коли нова думка народиться - ми усі це почуємо.
І ось тільки сьогодні я зрозумів, що ж я учора бачив і як це пов'язано з тим, що відбувається зараз у Києві. Хтось говорить про національну свідомість - але яка там свідомість, коли з боку "націоналістів" гинуть білоруси та вірмени, а з іншого "антиукраїнці" виходять на вулиці під українськими прапорами? І народ проти банди - повна нісенітниця. Бо банда поки що так і не змогла застосувати щось за межами державного апарату.
Це не громадянська війна. Це вторгнення однієї держави на територію іншої. Ні, я не про Росію. Я про Майдан. Майдан - держава, що народжується і здійснює інтервенцію на територію України.
Держава - це завжди лише надбудова над суспільством. Держава - це система керування інституціями, що обслуговують суспільство і пов'язана з нею влада. Давайте скажемо прямо. Україна як держава, що була народжена 1991 року аж ніяк не є нащадком УНР, чи козацікої держави. Вона є прямою спадкоємицею УРСР. З самого початку тон у ній задавали колишні партноменклатурники, колишні цеховики та колишні зеки, що міцно зрослися з першими двома категоріями. Ця держава досить довго намагалася реформуватися. будувати демократію, тим більше, що під це давали гроші. Але насправді життя у ній керувалося трьома основними законами: 1. Те що забезпечує спокій має працювати. 2. Начальник завжди правий, але на його рішення можна вплинути. 3. Греби усе, що не заважає першим двом пунктам. Не дивно, що в такій державі реформи довго продовжуватися не могли. Система цінностей і логіка життя, що пов'язана з нею були закінченими і не потребували реформ, не дивно,що з кінця 90-х ця держава впевнено ішла до Золотого Унітаза, на якому сидить той, хто вручну розподіляє кошти для бізнесу "правильних людей".
Але ця система дає забагато відходів. Занадто багато тих, хто повірив, що розпил під назвою "демократія" - це всерйоз. Тих, хто у ситуації "викручуйся як хочеш" все ж зміг побудувати своє життя у відриві від державної машини. Тих, у кого бажання виявилися ширшими за "жрати-тачка-Єбіпєт-високе крісло". Неформат. Лохі, нєудачнікі та бєздєльнікі - мовою оригіналу. Різні люди. Їх виявилося занадто багато. Гірше того, вони не поїхали звідси, не спилися і закуклилися у власному ескапістському світі. Звичайно, багато кого спіткала така доля, але ті, що залишилися, почали жити там, куди держава Україна не зазирає. У сусідній Росії, де таку ж державну систему довели до досконалості над нами часто сміються. Дійсно, у нас немає такого порядку, щоб так чисто ділити ресурси, одночасно еффективно забезпечуючи дієздатність системи і, навіть, плідно вигадувати та підтримувати міфи про себе. Але саме у нашому смітнику залишилися люди, що не залежать від командно-присвоювального аппарату. Спочатку, звичайно, ці люди ні про яку політику не думали, просто їм було неприємно, коли держава якось їм заважала. Але вони росли, створювали зв'язки та відносини, набували досвід, формували традиції, будували рухи. Вони були лише відбросами, але держава Україна, яка не вміла нічого, крім як ділити та проїдати ресурси почала звертати увагу і на них. Двом частинам суспільства стало занадто тісно у оддному просторі і відбулося зіткнення. Звичайно, якби держава Україна не почала їсти сама себе, а суспільство "відбросів" не ускладнилося настільки, щоб саме замахнутися на якісь найпростіші інституції, все б закінчилося дуже швидко. "Беркут" зніс би протестувальників, до яких усі втратили інтерес, а за місяць про них би усі забули. Але третій закон держави Україна настільки проїв перші два, що вона зараз ледве-ледве може виконувати свої функції. І зараз у її тілі розвивається зародок нової держави - Майдан. Кривеньке, недорозвинене, дике і безглузде щось. Але воно сповнене власною логікою, і ця логіка наскільки б недієвою вона не була виявляється дієвішою, ніж стара система України. Не треба дивуватись диктаторським законам та звірству "Беркута" - це лише природня реакція організму держави на чужородний елемент. Я не знаю конкретних причин того, що було і що не було досі зроблено, але факт залишається фактом. Державу Україна пожирає зсередини нова держава. Варварське королівство на руїнах Римської Імперії. Ні, держава Україна ще жива і ще може перебороти Чужого у власному тілі. Вона також еволюціонує і може розчавити новонароджену недодержаву Україна, перетворившись на нову Північну Корею. Чесно скажу: не уявляю що буде і куди іде протистояння.
Лише хочу сказати: ситуація давно вже вийшла за ті межі, коли ще можна заставити перетворитися стару державу на щось пристойне. Не Янукович почав будувати Золотий Унітаз. І якщо замість нього його займе хтось інший - буде анітрохи не краще. Скажу більш жахливу річ - з усіх тих, хто за Унітаз досі боровся Янукович - найкращий. Сам факт сидіння на ньому це доводить. І ніхто з тих, хто зараз проводить переговори з Януковичем, сидячи на Золотому Унітазі не обмежить свавілля міліції, не поріже державну систему розпилів та відкатів та не відмінить закони "чорного четверга".
І те, що на у бойовиків (назвемо їх як потрібно) немає ані спільної ідеї, ані лідера - абсолютно нормально. Не встигли розвитися відповідні механізми. Як показала практика, Майдан може розвиватися і без них. Мабуть, хтось із тих, хто зараз активно розказує журналістам, що відбувається на Грушевського поступово візьме на себе більше відповідальності, стане частіше з'являтися на екранах. Спочатку їх буде багато. Потім один стане над всіма - нормальне утворення влади. Аби тільки нова Україна вижила. Якими законами вона буде керуватися. Не знаю, я теж двадцять три роки жив за законами тієї України а за їїлогікою неможна сконструювати нових законів. Не знають про це, мабуть, і ті, хто б'ються на Майдані. Але коли нова думка народиться - ми усі це почуємо.