Відтак, з огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем розташування застрахованого майна, та на підставі підпункту 13.3.3 пункту 13 Договору страхування заявлена страхувальником подія не може бути визнана страховим випадком, а тому не породжує обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.
Також слід зазначити, що згідно зі статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Суд касаційної інстанції не звернув уваги, що вимоги цієї статті поширюються виключно на відносини, що виникають у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань та встановлюють форму посвідчення підстав звільнення від відповідальності - сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції. Отже, необхідність застосування приписів статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у цій справі спростовується відсутністю у відповідача обов'язку щодо виплати страхового відшкодування.
Постанова ВСУ від 27 січня 2016 року по справі № 3-1237гс15
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55382331