(Untitled)
Якось так воно виходить, що чим більше моєму ЖЖ, тим менше є, що в ньому писати. Тим не менше, ф-стрічку читаю регулярно. Став просто читачем. Якщо раніше думав, що маю, що сказати, то нині - все більше в цьому сумніваюся. Хоча й не сказав би, що мене це сильно турбує
( Read more... )
На виїзді з Хуста таксист вирішив проскочити переїзд при опущених шлагбаумах. Проскочив, але відразу за насипом нас чекала машина ДАЇ. Інспектор спинив машину, через відкрите вікно різко повернув і витягнув ключ запалювання (порушення ж бо серйозне). Таксист матюкнувся про себе, назвав даїшнику якийсь прізвища і без великих проблем отримав ключі назад.
Далі почалось саме цікаве, гніздо ключа запалювання було роздовбане, ключ стертий, даїшник силою повернув його в крайнє положення, чим остаточно добив гніздо. Таксист декілька хвилин боровся з ключем, я вирішив йому допомогти, я завжди даю собі ради з замками. З п"ятої спроби я зламав ключ запалювання.
Наступну годину ми з таксистом спиняли джигульонки третьої моделі в надії, що знайдеться точно такий самий ключ. Як не дивно, хтось такі спинявся і давав свій ключ запалювання (на трасі, в ночі!).
В решті решт я спинив джигуля, де їхав автослюсар, знайомий того таксиста. Слюсар позичив ручну дрель, якою ми з шофером розсвердлили замок запалювання і врубили його викруткою.
Машинка завелась, але їхати можна було тільки по прямій, бо руль був заблокований і далі. В такому режимі я дістався Тячова вже глибокої ночі. По місту шофер мене везти відмовився, повертати машина не могла, тож прийшлося йти пішки. :)
Reply
Leave a comment