Дитячі книжки. Роздуми на тему
На днях снилося, наче ми разом з yusmal і pekelnyi_bulba видали дитячу книжку, і вона була така чудова...
Так хочеться чи то навчитися верстати книги (усі тексти "Попелюшки", що є в наявності у нашому домі, мене категорично не влаштовують, а з екрану дуже часто не начитаєшся... радянський переклад дуже подобається), чи то відкрити власне видавництво - але ж як бути з конкуренцією?
З цим у мене повний сумбур. Хочу, страшенно хочу познайомитися з І. Малковичем (часто згадую, як він розповідав у одному з інтерв"ю, що не міг витримати того, які книжки потрапляють до рук його дітей і взявся за справу сам. Так, і англійське прислів"я мовить: "Хочеш зробити добре - зроби це сам!")- у мене купа ідей; не сумніваюся, що у нього теж. Чому б не перевидати "Сімсот солов"ят" (наша сімейна, 1973 р.н., вже не годиться навіть для сканування на "Читанку" - така стара, помальована та пошматована) і ще раз відтворити книжечки серії "Міні-диво", видані 7 чи 8 років тому? Чому б не видати книжку загадок для дітей? І ще багато-багато чого?... Знаю, що художники не встигають малювати... а в чому ще затик щодо таких малих (ну, це на мою думку "малих") обсягів саме абабагаламазького книговидання - ми на наш вік уже все купили-перечитали ("Улюблені вірші" у буквальному смислі слова зачитали до дір).
Нічогісінько я не знаю про авторські та суміжні права, про правила перевидання книжок, про усю цю "кухню" видавничу, як воно все це робиться...
Лише дуже сумно, що такий жахливий рівень дитячих книжок, який має бути БЕЗДОГАННИМ! У видавництві "Ранок" можна купити і читати хіба пригоди котика Мурчика та песика Гавчика - за такі чудові ілюстрації я їм готова все інше пробачити.
Перед Новим роком відкрили для себе "Видавничий дім "Школа", купили 10 чи 15 книжок! Женя Житник - чудова, дуже любимо її! (та й, строго кажучи, ілюстрації інших художникив, якщо говорити про ВІДПОВІДНІСТЬ дитячому сприйняттю - більш підходять для малих дітей, аніж абабагаламазькі). Найулюбленіші - "Вухолапохвіст" (збірочка віршів про котів, собак і мишей) та "На кого я схожий" (прекрасна збірка сучасних авторів для дітей) - щиро рекомендуємо! А що інших є питання... по-перше, багато радянських реалій (варення як найсмачніші, рідкісні ласощі :-) - це лише одна з небагатьох...), по-друге (що набагато гірше), русизми у багатьох книжках, особливо П. Ребро, "Веселиця" (слова "недовір"я", "піднебесся" мені особисто дуже ріжуть слух; чи я не права?)
Видавництво "Перо" - дещо неоднозначне. Помітно, що дуже стараються, однак певні претензії у мене є, в першу чергу щодо літературного редагування. Вже не з першою книжкою помічаю "недоработкі". І є ж навіть не правило, а просто здоровий глузд для того, хто щось редагує (немає значення, дорослу чи дитячу книжку) - якщо сумніваєшся у якості редагування, прочитай це вголос, чи нічого "не чіпляє"? Чи приємно звучить? Чи однозначно сприймається і т.д.? Тут особисто у мене виникають питання. + Купила їх книгу "Найкраща книжка для читання на ніч" - не стрималась, повелася на гарні малюнки. Зате казочки... хм, з казками наче теж усе нормально, крім останньої, Дяченківської. Ілюстрації трохи психоделічні (ну, як на дитячий вік), та й нічна розмова з кажаном... добре, що я Марусі це читала при нормальному освітленні і не дуже запізно. Попхинькала, мама швидко зрозуміла, що дитьо злякалося, та й спустили на гальмах... Ну гаразд, може це для старших і більш хоробрих дітей, не знаю...
Дуже подобається і практично немає претензій до "Видавництва Старого Лева". Але наразі маємо лише одну їх книжку. Якщо знаєте, де в Києві можна купити їх книжечки (ну, крім книжкових виставок), свистіть!
А що ви читаєте дітям? Яким видавництвам надаєте перевагу? І як узагалі можна покращити справу книговидавництва крім як почати робити це самому?
Так хочеться чи то навчитися верстати книги (усі тексти "Попелюшки", що є в наявності у нашому домі, мене категорично не влаштовують, а з екрану дуже часто не начитаєшся... радянський переклад дуже подобається), чи то відкрити власне видавництво - але ж як бути з конкуренцією?
З цим у мене повний сумбур. Хочу, страшенно хочу познайомитися з І. Малковичем (часто згадую, як він розповідав у одному з інтерв"ю, що не міг витримати того, які книжки потрапляють до рук його дітей і взявся за справу сам. Так, і англійське прислів"я мовить: "Хочеш зробити добре - зроби це сам!")- у мене купа ідей; не сумніваюся, що у нього теж. Чому б не перевидати "Сімсот солов"ят" (наша сімейна, 1973 р.н., вже не годиться навіть для сканування на "Читанку" - така стара, помальована та пошматована) і ще раз відтворити книжечки серії "Міні-диво", видані 7 чи 8 років тому? Чому б не видати книжку загадок для дітей? І ще багато-багато чого?... Знаю, що художники не встигають малювати... а в чому ще затик щодо таких малих (ну, це на мою думку "малих") обсягів саме абабагаламазького книговидання - ми на наш вік уже все купили-перечитали ("Улюблені вірші" у буквальному смислі слова зачитали до дір).
Нічогісінько я не знаю про авторські та суміжні права, про правила перевидання книжок, про усю цю "кухню" видавничу, як воно все це робиться...
Лише дуже сумно, що такий жахливий рівень дитячих книжок, який має бути БЕЗДОГАННИМ! У видавництві "Ранок" можна купити і читати хіба пригоди котика Мурчика та песика Гавчика - за такі чудові ілюстрації я їм готова все інше пробачити.
Перед Новим роком відкрили для себе "Видавничий дім "Школа", купили 10 чи 15 книжок! Женя Житник - чудова, дуже любимо її! (та й, строго кажучи, ілюстрації інших художникив, якщо говорити про ВІДПОВІДНІСТЬ дитячому сприйняттю - більш підходять для малих дітей, аніж абабагаламазькі). Найулюбленіші - "Вухолапохвіст" (збірочка віршів про котів, собак і мишей) та "На кого я схожий" (прекрасна збірка сучасних авторів для дітей) - щиро рекомендуємо! А що інших є питання... по-перше, багато радянських реалій (варення як найсмачніші, рідкісні ласощі :-) - це лише одна з небагатьох...), по-друге (що набагато гірше), русизми у багатьох книжках, особливо П. Ребро, "Веселиця" (слова "недовір"я", "піднебесся" мені особисто дуже ріжуть слух; чи я не права?)
Видавництво "Перо" - дещо неоднозначне. Помітно, що дуже стараються, однак певні претензії у мене є, в першу чергу щодо літературного редагування. Вже не з першою книжкою помічаю "недоработкі". І є ж навіть не правило, а просто здоровий глузд для того, хто щось редагує (немає значення, дорослу чи дитячу книжку) - якщо сумніваєшся у якості редагування, прочитай це вголос, чи нічого "не чіпляє"? Чи приємно звучить? Чи однозначно сприймається і т.д.? Тут особисто у мене виникають питання. + Купила їх книгу "Найкраща книжка для читання на ніч" - не стрималась, повелася на гарні малюнки. Зате казочки... хм, з казками наче теж усе нормально, крім останньої, Дяченківської. Ілюстрації трохи психоделічні (ну, як на дитячий вік), та й нічна розмова з кажаном... добре, що я Марусі це читала при нормальному освітленні і не дуже запізно. Попхинькала, мама швидко зрозуміла, що дитьо злякалося, та й спустили на гальмах... Ну гаразд, може це для старших і більш хоробрих дітей, не знаю...
Дуже подобається і практично немає претензій до "Видавництва Старого Лева". Але наразі маємо лише одну їх книжку. Якщо знаєте, де в Києві можна купити їх книжечки (ну, крім книжкових виставок), свистіть!
А що ви читаєте дітям? Яким видавництвам надаєте перевагу? І як узагалі можна покращити справу книговидавництва крім як почати робити це самому?