***

Feb 23, 2014 11:58

Завжди в умовах підвищеної емоційності не вистачає потрібних слів.

Ви від мене такого не чекали (див. попередній пост), звісно. Але ж ви зрозуміли, ЩО САМЕ я хотіла сказати. І ЯК я до вас ставлюся. То навіщо весь оцей пафос? Чи ви, мої розумні друзі, серйозно подумали, що тепер настав час, коли я з вилами піду на вас?

Моя бабуся перед війною працювала у євреїв, а потім усю ту сім"ю розстріляли. Цілком можливо, що з дідового (по маминій лінії) роду були євреї, зараз уже не дізнаєшся... У війну мого діда врятувала і вилікувала від тифу якась полька. У чоловіка можуть бути якісь далекі-далекі польські корені - наче пра-прадід мав прізвище Хмельницький. Моя інша бабуся родом з-під Уралу, батько народився в Москві. Цих фактів уже досить, аби наточити зуба на мене, правда ж? Якщо цього мало, подивіться, люди скількох національностей полягли днями і в попередьому місяці - не самі українці, зовісм ні.

Так от, я не вважаю усе це приводом починали жити і спілкуватись не так як до того, а особливо - зрушитись у бік агресії чи шовінізму. Я говорила, по суті, лише про те, що майбутній Президент чи прем"єр-міністр має бути ЗА УКРАЇНУ. В усіх смислах цього слова, а щодо патріотизму - в першу чергу.

Може, тому, що минулу ніч я спала лише півтори години, я не змогла підібрати найточніших слів. Хоча їх уже просто не вистачає...

сумбур і кавардак, Україна

Previous post Next post
Up