Зустрічі, зустрічі...
"...пусть хотя бы что-нибудь святое неизменным остается в нас..."
І все-таки я пішла на зустріч одногрупників. Піпіськомєрка, да. А шо ж ви хотіли? - 10 років як випустилися, оно вже один з нас 7 років директорствує у школі в Броварах. А так то хто де. Офісний планктон, домохазяйки як я, різного роду держ. та банківські службовці, правовики, одна нотаріуска... Але у педагогіці, кажу ж, тільки один лишився. (Вчилася я, хто не знає, на вчителя історії у драгоманівському ун-ті).
Але найкраще знаєте що? Ми всі анітрохи не змінилися! Тобто, зовні! І це так класно! Адже 10 років... це немало... А тут вже чималий життєвий досвід + нормальний ще такий зовнішній вигляд.
Понапивалися, наговорилися, наїржалися - спасибі неповторному pekelnyi_bulba . Друже, ти такий же язикатий, як завжди, і то слава Богу!
Можна була так не наряджатися, звісно... бо нас таки малувато було... Але то таке - сказала собі, що був привід зробіти меліровку. Ну й дарма. Все одно то був веселий і безтурботний час...
Більше фоток - у контакті, кому цікаво. І я там на одній красуюся, звізда...
Ну - і герой дня:
