МУЗЕЇВ НЕ БУДЕ!!!
Я, як колишній музейний працівник, не можу залишатися спокійною, чуючи про це.
Музеї, які знаходяться на території Києво-Печерської Лаври, влада збирається просто викинути! А це музей мікромініатюр Сядристого, етнографічна колекція (одяг, писанки, предмети побуту), музей скарбів (знаменита на весь світ СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ!) і коштовного каміння, музей МАРІЇ ПРИЙМАЧЕНКО, а головне - ну, це для мене головне - зібрання картин КАТЕРИНИ БІЛОКУР.
Тут більше:
Справа в тому, що К.Білокур була самоуком, фарби для своїх картин створювала власноруч і тому її твори дуже погано зберігаються: вицвітають, тьмяніють, подекуди змінюють відтінок; особливо це помітно по її ранніх, почасти експериментальних полотнах...
Страшно подумати, що мало того, що музею К.Білокур взагалі не існуватиме, то ще й картини потраплять у такі умови зберігання, які ще погіршать їх і без того далеко не ідеальний стан...
А ще тоскно, до болю тоскно від думки, що я бачила свої улюблені картини - 4 чи 5 разів у житті (востаннє? чи мо, не востаннє? - у березні минулого року), але то таке... а мої дівчата цього справжнього, нашого істинно українського квітучого дива не побачать ніколи!!
Я абсолютно не уявляю, що буде з ескпонатами доброго десятка музеїв. Хто їх прихистить, кому вони потрібні? Вірніше, хто і звідки знайде кошти і приміщення для них?
Страшно, сумно і боляче...
Перепостіть якщо.
Музеї, які знаходяться на території Києво-Печерської Лаври, влада збирається просто викинути! А це музей мікромініатюр Сядристого, етнографічна колекція (одяг, писанки, предмети побуту), музей скарбів (знаменита на весь світ СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ!) і коштовного каміння, музей МАРІЇ ПРИЙМАЧЕНКО, а головне - ну, це для мене головне - зібрання картин КАТЕРИНИ БІЛОКУР.
Тут більше:
Справа в тому, що К.Білокур була самоуком, фарби для своїх картин створювала власноруч і тому її твори дуже погано зберігаються: вицвітають, тьмяніють, подекуди змінюють відтінок; особливо це помітно по її ранніх, почасти експериментальних полотнах...
Страшно подумати, що мало того, що музею К.Білокур взагалі не існуватиме, то ще й картини потраплять у такі умови зберігання, які ще погіршать їх і без того далеко не ідеальний стан...
А ще тоскно, до болю тоскно від думки, що я бачила свої улюблені картини - 4 чи 5 разів у житті (востаннє? чи мо, не востаннє? - у березні минулого року), але то таке... а мої дівчата цього справжнього, нашого істинно українського квітучого дива не побачать ніколи!!
Я абсолютно не уявляю, що буде з ескпонатами доброго десятка музеїв. Хто їх прихистить, кому вони потрібні? Вірніше, хто і звідки знайде кошти і приміщення для них?
Страшно, сумно і боляче...
Перепостіть якщо.