Так довго як цей випуск я ще не читав жодного з National Geographic за два роки. Але в номері є небагато чудових фото та всього декілька цікавих статей.
Можливо я байдужий до левів але те що головною темою номеру зробили статтю про життя африканських кішок мене зовсім не вразило. Гадаю що така сама думка була і в редакторів у Вашингтоні, адже на обкладинку було обрано фото тістечка з цукру. До знайомства з цією статтею я й гадки не мав чим відрізняється фруктоза від сахарози.
Річ Коен розповість нам історію виникнення цукру ще 10 000 років тому та його поширення на всіх континентах. Про зростання відсотка людей хворих на цукровий діабет та ожиріння. Також мене здивувало пояснення чому ми всі так полюбляємо солодке та інколи готові їсти просто чистий цукор.
Підземні таємниці майа
(рус) Другою темою що мене привабила були печери стародавніх Майа. Наступним місцем яке мені хотілось би дослідити після руїн древньої Греції були б сакральні місця півострова Юкатан.
Чичен-Іца - місто майя було збудовано як величезна обсерваторія. Майя використовували спостереження за сонцем щоб правильно розташовувати свої піраміди, саме вони розробили відомий надзвичайно точний календар. Прогнозування посухи та дощу мабуть було одним з основних обов"язків жерців.
Відкриття та дослідження
колодязів-сенотів було другою за цінністю історичною знахідкою з часів відкриття гробниці Тутанхамона, та нещодавно Ґільєрмо де Анда виявив, що між уявними лініями які сполучають чотири сеноти біля Чичен-Іци саме й була збудована Ель-Кастільйо з храмом Кетцалькоатля.
В журналі ви знайдете мальовничі фото сенотів та схему на якій показано, як астрономи майя визначили строго вертикальне положення сонця.
Степова пісня Визначну роботу виконали фотографи Денис Кривий та Ігор Чекачков у Єланецькому степу. Цю статтю можна назвати першим великим матеріалом підготовленим спеціально для українського випуску National Geographic. В ній описана дуже велика проблема зникнення степів в нашій державі. Офіційного статусу та навіть юридичного визначення в Україні степи не мають, отже захищати їх не просто складно а майже неможливо. Через непридатний для обробки рельєф, степам вішають тавро деградованих земель і після засаджують ці землі лісом. Згідно з програмою "Ліси України" площу лісів повинні збільшити з 15 до 20 відсотків до 2015 року і степова зона знаходиться у безпосередній небезпеці знищення. Раніше держава мала механізми для виводу з обігу деградованої ріллі, і уражені ерозією поля ставали потенційним місцем лісових насаджень. Зараз же з появою приватної власності, будь-яка спроба це зробити приречена на провал і держава використовує останні залишки степу для цих потреб.
На даному етапі український степ як організм втратив свій імунітет і для відновлення саморегуляції потребує втручання науковців.
Жити з левами
Стаття розповідає про сучасні проблеми сусідства левів і людського господарства.
Брент Стіртон зробив визначний фоторепортаж у ПАР і саме знімок з цієї статті змусив мене знайти його автора і дізнатись про те що його фото я вже бачу не перший рік у виданнях українських та світових журналів.
Повертаючись до левів можна сказати що людина не є основною причиною їх смертності і це особисто мене заспокоює. Але в наших силах зменшити кількість нападів левів на пастухів та селян. У Кенії навіть набирають левиних вартових серед племен масаїв, які раніше полювали на левів а зараз збагнули що треба хижаків охороняти. Обладнання таких тубільців мене і привабило.
Скани російського видання можна знайти
тут