***

[_exuperi_]

знаєш, мала, у твоїх очах є те, до чого мені не торкнутися,
не озирнутися на ту безодню, що віками мешкає в твоїх очах.
знаєш, мила, твоє тіло ще таке юне, проте вже розкуте -
забуте десятками тих, хто забув, та кимось ніколи не буде забуте.
тобі зараз ще, мабуть, важко повірити, та дитинство твоє закінчиться скоро -
чи твоїм першим свідомим вибором, чи першим таким несвідомим абортом.
повір, твоя біла льняна сорочка ще сотні разів буде замазана
слідами безлічі теплих ночей, дешевими фарбами, твоїми сльозами.
і як пояснити тобі, такій файній, що кожна твоя наступна інтрижка
для тебе скінчиться маленьким стражданням, для нього - коли він піде з твого ліжка.
знаєш, я зараз дивлюсь на тебе і мені правда стає дуже шкода,
що тебе, побачиш ще, більше за інших кине о землю чи підійме до неба.
мені дуже лячно стає від того, що в тебе є надпотужна потреба
жити, щоб було чим більше сенсу, інакше, ти впевнена, жити не треба.
знаєш,ти можеш іще пройти крізь дію снодійного і транквілізаторів,
крізь пляшки и голки, бинти і дроти, крізь безліч речей, які ти маєш втратити.
знаєш, так важко тобі казати про те, що тобі, такій безпорадній, буде страшно,
та нехай краще так!

Але з іншого боку рано казати, чим стане для тебе ця довга подорож:
неспокійним  життям чи щасливим рабством.