Ананд - Крамнік. Раунд 2 - Специально для украинопонимающих комрадов
Комрад atly недавно в комментах предлагал мне стать спортивным шахматным комментатором. Гм... Что ж, я готов в будущем разделить эту участь вместе с комрадом padluchcho, которому сам Гугл велел стать комментаторов для жителей Украины. :) Вот его более развернутая, чем моя, версия комментария ко второй партии матча: http://padluchcho.livejournal.com/104773.html. Рекоменудую комрадам-шахматистам поссылаться на этот текст для загона его в топ. Конечно, маловероятно всё это. Но гражданин пишет весьма достойно.
Дорогі друззя, учора відбулась друга партія матчу на першість світу з шахмат між двома упітаними ачкаріками, які по чистому нідразумєнію оказались на вершині холма мудрості. На жаль, обидва грасмейстера пока шо більше напомнають тилових крис, а не красочних богатирів із дубінами та дальнобойними плювачками в руках.
Перед тим, як вкратце проаналізувать позор їхньої вчорашньої случки, скажу пару слів про організацию мегафайта. Германци - народ крайнє дотошний, а потому врахували всі ашипки попередніх состазаній вишшого уровня. По-перше, каждому ігроку вони всьо жи виділили по лічному туалєту во ізбєжаніє черг та інших затруднєній, пов’язаних з високою мозговою напругою. Но тут пробіг у кулуарах слушок, шо в город Бонн збираєцця приїхать сам Гаррі Каспаров. Як ізвєсно, саме його небриту фізіономію наблюдали ексрасенси в сортірі Крамніка, када він сорівнувався з грозним Топаличем. Тому пришлось застосувати екстренні мєри: каждий суддя має спеціальний еліктронний ключ, з помощью которого може вриватись у сортіри ігроков без стука і без попередження. Це, на думку шахматних аналітіков, має сработать лучче, ніж всякі там металодетектори та інші несерйозні охранні заходи.
І, надо признать, пока шо всьо тихо. Каспарова ніде не бачили, Крамнік демонструє чудєса воздєржанія, а Вішванатан Ананд бубнить собі під ніс, шо лучче би Володінька більше часу проводив дето поза сценою, а то набридли вже індусу всі ці пінки ногою під столом, пощипування за щоку та прочі грязні намьоки, сопровождаємі осяйною улибкой.
Ще одне срєцтво захисту гросмейтсерів від подсказок (на случай, якшо Каспаров всьо жи з’явиться у залі) состоїть в тому, шо між сценою та публікою натянули плотніньку сєтку, як в луччих зоопарках южної Баварії. Тепер, якшо комусь із глядачів захочиться показать дулю Ананду ілі Крамніку або скорчить їм обідну рожу, чи ше якийсь знак подати, - вони ніфіга не побачать. Зато народу буде всьо атлічно видно: хто колупатиметься в носі, а хто витиратиме соплі об вражеську ладью.
Усе це создало комфортні умови для якісного буйства шахматної мислі за дошкою, но самі грасмейстери, похоже, так не щитають. Напомним, шо в першій партії Крамнік разиграв дибіют під назвою “Давай, дружище, лучче сходим у буфєт”. У другій всі сподівались, шо Ананд, наплювавши на забобони і власний страх, суне пєшку з е2 на е4 і удушить Крамніка в глубинах руской партії. Проте в індійському штабі, скоріш за все, рішили не плавать у мілкому кориті цього дибюта, й підшукали інший водойом - Ананд сходив сусіднім пєхотінцем, від фєрзя.
1.d4 Nf6 2.c4 e6 3.Nc3 Bb4
Джерело: Chess
Крамнік сразу поняв, шо син Вішванатана не буде з ним іграть позорний варіант Слов’янської защіти, а тому примінив защіту старіка Німцовіча. Дибют строгий і справедливий, як укуси москітов.
“Ну, шо жи, - подумав Ананд, - ми хоть і родом не з Росії, но тожи знаєм нєсколько атлічних єврейських прізвищ”. І сунув пєшку на “ф3”.
Джерело: Chess
Цей старосвітський ход в теорії називають сістємою Зєміша. Правду кажучи, пєшка на “ф3” - мерзенне зрєліще. Вона сильно нірвірує королівського каня, який привик стоять на цьому полі. Но дальше оказалось, шо Ананд позаботився про животінку, не дав пропасти їй на інших галімих клєтках. Із достоїнств хода пєшкою на “ф3”, яких всього одна штука, давно вже здєланий такий вивод: примара грозного пєшечного центра, обіцяного Зємішом, рєдко када приводить до крутої переваги. Но і лажовою цю сістєму ніхто ще не іменував.
Ітак, подальша ігра звелась до разборок, хто ж буде домінірувать у центрі - дряхлі пєшки Зєміша, чи чорна раса коней.
4.f3 d5 5.a3 Bxc3+ 6.bxc3 c5 7.cxd5 Nxd5 8.dxc5 f5
Джерело: Chess
У цьому місці варто ще раз нєрвно дьорнуть бровою: ви тіки гляньте на послєдній уродлівий бросок - “ф5”. Канєшно, чорні дуже не хочуть пускати білого солдата на е4, хотя сам Зєміш тут закашлявся б і пафосно ізрьок, шо неможливо зупинити горний камніпад убогим зонтіком. Так і получилось:
9.Qc2 Nd7 10.e4 fxe4 11.fxe4 N5f6 12.c6
Джерело: Chess
Тут варто зупинитись, шоб насладіцца цим простим, красівим і корисним, як правий валінок, ходом Ананда. Всьо діло в тому, шо пєшку на “це5” білі спасти не могли, а тому з бравим воплєм брахманскій воін кинув її в пасть Ваала, шоб той, значить, слігка подавився й принагідно спортив собі структуру пєшок.
Подальший плин ігри ізобілував хитрими прижками і коварними ідеями, но я позволю собі бабочкою пролетіти над цими пропастями мислі, шоб опнитись у фіналі цього театру трусості.
12. ... bxc6 13.Nf3 Qa5 14.Bd2 Ba6 15.c4 Qc5 16.Bd3 Ng4 17.Bb4 Qe3+ 18.Qe2 0-0-0 19.Qxe3 Nxe3 20.Kf2 Ng4+ 21.Kg3 Ndf6 22.Bb1 h5 23.h3 h4+ 24.Nxh4 Ne5 25.Nf3 Nh5+ 26.Kf2 Nxf3 27.Kxf3 e5 28.Rc1 Nf4 29.Ra2 Nd3 30.Rc3 Nf4 31.Bc2 Ne6 32.Kg3 Rd4
Джерело: Chess
У цій позиції, шо звитяжно бринить нірвозом і накалом перспективних ізбієній, суперники раптом взялись жать друг другу руки і глупо улибацця. Вони, бачте, согласились на нічию. В залі раздався свист і в бік сцени полетіли перш ароматні овощі, приготовлені заздалегідь фанатами-провидцями.
“А шо, Віші, кльово ми придумали з цею сєткою?”, - шепнув, придєржуя за локоток колєгу, вісьолий Крамнік.
Ананд тіки чуть-чуть зблід, єслі судить по кончикам його пальців.
Ітак, шо ми бачим на фінальній діаграмі? Ми бачим, шо ігра, по-суті, тіки недавно началась. І шо Крамнік в цій позиції чуствує себе не дуже харашо: у нього нима пєшкі й не видно, чим би він міг прижать індуса к бортіку. Дажи мій убогий кампутір, вже не кажучи про грасмейстера С.Шипова, щитає, шо чорним тут - хана.
Канєшно, Владімір тожи вряд лі чуствував восторг від власних нілєпих прижков конями, якими по ходу партії явно увльокся. Но тут сиграла вирішальну роль імінно природна сцикливість внука дервішів. У нього на часах оставалось ще три мінути на вісім ходів. Для Ананда, який щитає со скоростью гєпарда, це не так і мало. Но ризик облажацця у виграній позицій пригнув його к ногтю. Аж тут усміхнений суперник благодушне шепче, шо у Сірьоги Рублєвського сьоні юбілєй - 33 года стукнуло парню, - і вже давно пора накатіть по тертій, а не тупо зирити на цю кучу чорно-білої дрєвісіни. І Ананд дрогнув. Глотнувши слину, він рефлекторно вцепився в руку Крамніка.
Не знаю дажи, як після цього він завтра підійде до столу на третій тур. Адже нада буде іграть чорними фігурами. А чорне, як кажуть в Індії, то не к добру.
Дорогі друззя, учора відбулась друга партія матчу на першість світу з шахмат між двома упітаними ачкаріками, які по чистому нідразумєнію оказались на вершині холма мудрості. На жаль, обидва грасмейстера пока шо більше напомнають тилових крис, а не красочних богатирів із дубінами та дальнобойними плювачками в руках.
Перед тим, як вкратце проаналізувать позор їхньої вчорашньої случки, скажу пару слів про організацию мегафайта. Германци - народ крайнє дотошний, а потому врахували всі ашипки попередніх состазаній вишшого уровня. По-перше, каждому ігроку вони всьо жи виділили по лічному туалєту во ізбєжаніє черг та інших затруднєній, пов’язаних з високою мозговою напругою. Но тут пробіг у кулуарах слушок, шо в город Бонн збираєцця приїхать сам Гаррі Каспаров. Як ізвєсно, саме його небриту фізіономію наблюдали ексрасенси в сортірі Крамніка, када він сорівнувався з грозним Топаличем. Тому пришлось застосувати екстренні мєри: каждий суддя має спеціальний еліктронний ключ, з помощью которого може вриватись у сортіри ігроков без стука і без попередження. Це, на думку шахматних аналітіков, має сработать лучче, ніж всякі там металодетектори та інші несерйозні охранні заходи.
І, надо признать, пока шо всьо тихо. Каспарова ніде не бачили, Крамнік демонструє чудєса воздєржанія, а Вішванатан Ананд бубнить собі під ніс, шо лучче би Володінька більше часу проводив дето поза сценою, а то набридли вже індусу всі ці пінки ногою під столом, пощипування за щоку та прочі грязні намьоки, сопровождаємі осяйною улибкой.
Ще одне срєцтво захисту гросмейтсерів від подсказок (на случай, якшо Каспаров всьо жи з’явиться у залі) состоїть в тому, шо між сценою та публікою натянули плотніньку сєтку, як в луччих зоопарках южної Баварії. Тепер, якшо комусь із глядачів захочиться показать дулю Ананду ілі Крамніку або скорчить їм обідну рожу, чи ше якийсь знак подати, - вони ніфіга не побачать. Зато народу буде всьо атлічно видно: хто колупатиметься в носі, а хто витиратиме соплі об вражеську ладью.
Усе це создало комфортні умови для якісного буйства шахматної мислі за дошкою, но самі грасмейстери, похоже, так не щитають. Напомним, шо в першій партії Крамнік разиграв дибіют під назвою “Давай, дружище, лучче сходим у буфєт”. У другій всі сподівались, шо Ананд, наплювавши на забобони і власний страх, суне пєшку з е2 на е4 і удушить Крамніка в глубинах руской партії. Проте в індійському штабі, скоріш за все, рішили не плавать у мілкому кориті цього дибюта, й підшукали інший водойом - Ананд сходив сусіднім пєхотінцем, від фєрзя.
1.d4 Nf6 2.c4 e6 3.Nc3 Bb4
Джерело: Chess
Крамнік сразу поняв, шо син Вішванатана не буде з ним іграть позорний варіант Слов’янської защіти, а тому примінив защіту старіка Німцовіча. Дибют строгий і справедливий, як укуси москітов.
“Ну, шо жи, - подумав Ананд, - ми хоть і родом не з Росії, но тожи знаєм нєсколько атлічних єврейських прізвищ”. І сунув пєшку на “ф3”.
Джерело: Chess
Цей старосвітський ход в теорії називають сістємою Зєміша. Правду кажучи, пєшка на “ф3” - мерзенне зрєліще. Вона сильно нірвірує королівського каня, який привик стоять на цьому полі. Но дальше оказалось, шо Ананд позаботився про животінку, не дав пропасти їй на інших галімих клєтках. Із достоїнств хода пєшкою на “ф3”, яких всього одна штука, давно вже здєланий такий вивод: примара грозного пєшечного центра, обіцяного Зємішом, рєдко када приводить до крутої переваги. Но і лажовою цю сістєму ніхто ще не іменував.
Ітак, подальша ігра звелась до разборок, хто ж буде домінірувать у центрі - дряхлі пєшки Зєміша, чи чорна раса коней.
4.f3 d5 5.a3 Bxc3+ 6.bxc3 c5 7.cxd5 Nxd5 8.dxc5 f5
Джерело: Chess
У цьому місці варто ще раз нєрвно дьорнуть бровою: ви тіки гляньте на послєдній уродлівий бросок - “ф5”. Канєшно, чорні дуже не хочуть пускати білого солдата на е4, хотя сам Зєміш тут закашлявся б і пафосно ізрьок, шо неможливо зупинити горний камніпад убогим зонтіком. Так і получилось:
9.Qc2 Nd7 10.e4 fxe4 11.fxe4 N5f6 12.c6
Джерело: Chess
Тут варто зупинитись, шоб насладіцца цим простим, красівим і корисним, як правий валінок, ходом Ананда. Всьо діло в тому, шо пєшку на “це5” білі спасти не могли, а тому з бравим воплєм брахманскій воін кинув її в пасть Ваала, шоб той, значить, слігка подавився й принагідно спортив собі структуру пєшок.
Подальший плин ігри ізобілував хитрими прижками і коварними ідеями, но я позволю собі бабочкою пролетіти над цими пропастями мислі, шоб опнитись у фіналі цього театру трусості.
12. ... bxc6 13.Nf3 Qa5 14.Bd2 Ba6 15.c4 Qc5 16.Bd3 Ng4 17.Bb4 Qe3+ 18.Qe2 0-0-0 19.Qxe3 Nxe3 20.Kf2 Ng4+ 21.Kg3 Ndf6 22.Bb1 h5 23.h3 h4+ 24.Nxh4 Ne5 25.Nf3 Nh5+ 26.Kf2 Nxf3 27.Kxf3 e5 28.Rc1 Nf4 29.Ra2 Nd3 30.Rc3 Nf4 31.Bc2 Ne6 32.Kg3 Rd4
Джерело: Chess
У цій позиції, шо звитяжно бринить нірвозом і накалом перспективних ізбієній, суперники раптом взялись жать друг другу руки і глупо улибацця. Вони, бачте, согласились на нічию. В залі раздався свист і в бік сцени полетіли перш ароматні овощі, приготовлені заздалегідь фанатами-провидцями.
“А шо, Віші, кльово ми придумали з цею сєткою?”, - шепнув, придєржуя за локоток колєгу, вісьолий Крамнік.
Ананд тіки чуть-чуть зблід, єслі судить по кончикам його пальців.
Ітак, шо ми бачим на фінальній діаграмі? Ми бачим, шо ігра, по-суті, тіки недавно началась. І шо Крамнік в цій позиції чуствує себе не дуже харашо: у нього нима пєшкі й не видно, чим би він міг прижать індуса к бортіку. Дажи мій убогий кампутір, вже не кажучи про грасмейстера С.Шипова, щитає, шо чорним тут - хана.
Канєшно, Владімір тожи вряд лі чуствував восторг від власних нілєпих прижков конями, якими по ходу партії явно увльокся. Но тут сиграла вирішальну роль імінно природна сцикливість внука дервішів. У нього на часах оставалось ще три мінути на вісім ходів. Для Ананда, який щитає со скоростью гєпарда, це не так і мало. Но ризик облажацця у виграній позицій пригнув його к ногтю. Аж тут усміхнений суперник благодушне шепче, шо у Сірьоги Рублєвського сьоні юбілєй - 33 года стукнуло парню, - і вже давно пора накатіть по тертій, а не тупо зирити на цю кучу чорно-білої дрєвісіни. І Ананд дрогнув. Глотнувши слину, він рефлекторно вцепився в руку Крамніка.
Не знаю дажи, як після цього він завтра підійде до столу на третій тур. Адже нада буде іграть чорними фігурами. А чорне, як кажуть в Індії, то не к добру.