грьобані італьяшки

[8ryder]

У моєї сім'ї є сантехнік. Хороша людина, я б навіть сказав, що він майже друг сім'ї. Інколи він зі своєю сім'єю приєднується до наших сімейних виїздів, але загалом на друга сім'ї не тягне.

Коли у нас востаннє унітаз зробив фонтанчик, ми його викликали і він залишився на обід. За обідом поскаржився на то, що у нього деякі апаратні проблеми з ноутом і хотілося б з ними розібратися, бо все-таки ноут майже не юзався (але гарантія вже всьо).

Я йому порадив магазинчик свого знайомого, який з'їв собаку на отаких дрібних ремонтах виду "випаяй-впаяй", на тому й закінчилося: я цю історію забув.

Раптом сьогодні дзвонить до мене цей знайомий.
Каже, мовляв так і так, прийшов сантехнік, каже, що хоче такий-то ноутбук. Вибрав, все, діло дійшло до оплати. І тут трубних справ майстер каже:
- Я тобі частину зараз, а частину потім.
- О_О
- Ну як! Мене ж Вова знає! Це він мені порадив сюди звернутися!

І продавець дзвонить до мене, питаючи, чи можна цій людині довіряти і давати ноут на виплату.

І виходить, що з однієї сторони я б хотів допомогти людині, а з іншої сторони, я не хочу ні за кого ручатися і відповідати фінансово.
Не мала баба клопоту.