онкопригоди Райдера, випуск енний
Мене і мою лімфому взяли на лікування в Павію. Вважається, що саме в Павії осередок італійської онкологічної медицини, і саме тут найпередовіші лікарі, схеми лікування, обладнання і таке інше.
Від нашого дому до Павії - близько 700 км. П'ять з половиною годин на швидкісному потязі, з пересадкою в Мілані. Або близько 11 годин на нічному поїзді (виїхав ввечері, приїхав вранці).
Були ми там близько півтора тижні назад. Лікар тоді виписав мені купу специфічних аналізів крові, які я мав зробити вдома.
А також записав мене в чергу на ПЕТ-КТ і біопсію кісткового мозку.
Отже, ПЕТ-КТ. Це якась така хитра комп'ютерна томографія, під час якої паралельно робиться ще й позитронно-емісійна томографія, і потім результати двох досліджень, наклавши одне на інше, можна якимось цікавим чином інтерпретувати.
І ця падла якимось там чином чутлива до глюкози в організмі.
Іншими словами, за день до цієї процедури треба сісти на дієту, в якій ніфіга немає цукру в будь-якому вигляді. Можна їсти м'ясо, птицю, рибу, молочні продукти, олію-масло, овочі. І не можна мучні вироби, злаки, фрукти, фруктові соки, шоколад, карамельки і т.д.
Карочє говоря, я б цю дієту назвал "зачєм так жить?". Під кінець дня у мене такий пріход був! Я дивився на апельсиновий сік жаждущімі очима, це при тому, що взагалі я апельсиновий сік не дуже люблю. Взагалі, стан мені цей знайомий. Буває так, якщо на велосипеді довго кататися і не їсти.
А продукти з дозволеного списку... Хм, їсти-то я їх їв, але толку від них не було. Живіт набив, а задоволення, ефекту - нуль. Парадокс.
Потім день, власне, процедури.
Тебе капають чудо-препаратом. Наскільки я розумію, радіоактивним, з періодом полураспада - 2 чи 3 години.
Потім ти годинку лежиш (я спав).
Після чого починається процедура - тебе кладуть на ліжечко, яке їздить по трубці. На ліжечку треба лежати, заклавши певним чином руки за голову і не рухаючись. Безпосередньо обстеження займає хвилин 15, максимум двадцять.
Воно-то наче й звучить нормально, але насправді це був адок. У мене майже одразу після старту почали затікати руки, причому самим жестяковим чином. І зупинити вродь як вже не можна. Коротше кажучи, зціпивши зуби, я терпів і не рухався. Допомагало мені в цьому три думки:
- вова, це ж всього 15 хвилин. Згадай, як ти їздив тригодинні веломарафони в Коцюбинському і Харкові. Згадай шестигодинне нічне велобезумство у Львові! Там було справді боляче, а тут так, фігня.
- вова, це обстеження в ізраїльських клініках коштує 2 кіло баксів. Вова, це купа грошей! Не смій зривать процедуру!
- вова, це несправжній біль. Тобто, тобі боляче, але з твоїми руками нічого не відбувається. Вони просто трішки недоотримують крові. А з усяких курсів першої невідкладної допомоги ти пам'ятаєш, що кінцівки можна перетягувати джгутом щонайменше на годину і це не призведе до смерті тканин.
Ну витерпів. :)
Пишаюся собою. :)
Здавалося би, така фігня, і абсолютно ж безболісна в теорії, а стала для мене випробуванням.
А потім мені робили біопсію кісткового мозку.
Поклали на бік, десь там над правим полупопієм зробили анестезію і вперед.
Голку пхає-пхає, потім шото стукає-стукає, потім шото крутить-крутить.
Потім лікар каже, що у мене кістки тверді, кальцію багато їм. Ну да. Броня крепка и танки наши быстры.
І знову починає свої махінації. Постійно перепитуючи, чи болить, чи не болить, чи мені не погано.
А потім раптом все скінчилося. Наклеїли пластир і відпустили на всі 4 сторони.
От по попі нада надавать тим, хто пише в інтернетах, що ця процедура безболісна і т.д. Людина налаштовується на найкраще, а потім отета нєжданчик приходить. Вот.
Наступного разу мене мають госпіталізувати у середу-четвер 15-16 лютого. В залежності від того, коли звільниться місце. На 2-3 дні. В залежності від того, як я перенесу перший цикл хіміотерапії.
Планується 6 двотижневих місячних циклів по схемі ABVD.
Після двох циклів зроблять знову якісь обстеження, щоб оцінити реакцію пухлини на хімпрепарати. І, можливо, змінити схему лікування.
Такі от діла. :)
Від нашого дому до Павії - близько 700 км. П'ять з половиною годин на швидкісному потязі, з пересадкою в Мілані. Або близько 11 годин на нічному поїзді (виїхав ввечері, приїхав вранці).
Були ми там близько півтора тижні назад. Лікар тоді виписав мені купу специфічних аналізів крові, які я мав зробити вдома.
А також записав мене в чергу на ПЕТ-КТ і біопсію кісткового мозку.
Отже, ПЕТ-КТ. Це якась така хитра комп'ютерна томографія, під час якої паралельно робиться ще й позитронно-емісійна томографія, і потім результати двох досліджень, наклавши одне на інше, можна якимось цікавим чином інтерпретувати.
І ця падла якимось там чином чутлива до глюкози в організмі.
Іншими словами, за день до цієї процедури треба сісти на дієту, в якій ніфіга немає цукру в будь-якому вигляді. Можна їсти м'ясо, птицю, рибу, молочні продукти, олію-масло, овочі. І не можна мучні вироби, злаки, фрукти, фруктові соки, шоколад, карамельки і т.д.
Карочє говоря, я б цю дієту назвал "зачєм так жить?". Під кінець дня у мене такий пріход був! Я дивився на апельсиновий сік жаждущімі очима, це при тому, що взагалі я апельсиновий сік не дуже люблю. Взагалі, стан мені цей знайомий. Буває так, якщо на велосипеді довго кататися і не їсти.
А продукти з дозволеного списку... Хм, їсти-то я їх їв, але толку від них не було. Живіт набив, а задоволення, ефекту - нуль. Парадокс.
Потім день, власне, процедури.
Тебе капають чудо-препаратом. Наскільки я розумію, радіоактивним, з періодом полураспада - 2 чи 3 години.
Потім ти годинку лежиш (я спав).
Після чого починається процедура - тебе кладуть на ліжечко, яке їздить по трубці. На ліжечку треба лежати, заклавши певним чином руки за голову і не рухаючись. Безпосередньо обстеження займає хвилин 15, максимум двадцять.
Воно-то наче й звучить нормально, але насправді це був адок. У мене майже одразу після старту почали затікати руки, причому самим жестяковим чином. І зупинити вродь як вже не можна. Коротше кажучи, зціпивши зуби, я терпів і не рухався. Допомагало мені в цьому три думки:
- вова, це ж всього 15 хвилин. Згадай, як ти їздив тригодинні веломарафони в Коцюбинському і Харкові. Згадай шестигодинне нічне велобезумство у Львові! Там було справді боляче, а тут так, фігня.
- вова, це обстеження в ізраїльських клініках коштує 2 кіло баксів. Вова, це купа грошей! Не смій зривать процедуру!
- вова, це несправжній біль. Тобто, тобі боляче, але з твоїми руками нічого не відбувається. Вони просто трішки недоотримують крові. А з усяких курсів першої невідкладної допомоги ти пам'ятаєш, що кінцівки можна перетягувати джгутом щонайменше на годину і це не призведе до смерті тканин.
Ну витерпів. :)
Пишаюся собою. :)
Здавалося би, така фігня, і абсолютно ж безболісна в теорії, а стала для мене випробуванням.
А потім мені робили біопсію кісткового мозку.
Поклали на бік, десь там над правим полупопієм зробили анестезію і вперед.
Голку пхає-пхає, потім шото стукає-стукає, потім шото крутить-крутить.
Потім лікар каже, що у мене кістки тверді, кальцію багато їм. Ну да. Броня крепка и танки наши быстры.
І знову починає свої махінації. Постійно перепитуючи, чи болить, чи не болить, чи мені не погано.
А потім раптом все скінчилося. Наклеїли пластир і відпустили на всі 4 сторони.
От по попі нада надавать тим, хто пише в інтернетах, що ця процедура безболісна і т.д. Людина налаштовується на найкраще, а потім отета нєжданчик приходить. Вот.
Наступного разу мене мають госпіталізувати у середу-четвер 15-16 лютого. В залежності від того, коли звільниться місце. На 2-3 дні. В залежності від того, як я перенесу перший цикл хіміотерапії.
Планується 6 двотижневих місячних циклів по схемі ABVD.
Після двох циклів зроблять знову якісь обстеження, щоб оцінити реакцію пухлини на хімпрепарати. І, можливо, змінити схему лікування.
Такі от діла. :)