Плавні Дунаю
Не пройшло і двох років як я зібрався написати враження і викласти фотки про подорож по плавням в дельті Дунаю. Плівка, обробка фоток, все таке...
Якщо хто не знає, на півдні Україна межує з Румунією. Розділяє дві країни річка Дунай. Дунай під час впадання в Чорне море має простору дельту. Частина дельти знаходиться на території України, частина Румунії. В дельті створилась унікальна природа, майже недоторкана людиною. Водяться безліч пташок, землеводних і навіть кабани. Інколи туристи. Задля збереження цього різноманіття, в дельті створили біосферний заповідник.
Тож місця цікаві, хоча і важкодоступні. Тому і цікаві.
Ми як волоцюги відчайдушні вирішили туди потрапити самостійно і поплавати на байдарках.
Спершу планували проплисти частину Дунаю від Ізмаїла до Вілкова по Дунаю. В Ізмаїл легше дістатися громадським транспортом. Але річка в цих місцях є кордоном і знаходитись на ній можна лише з дозволу прикордонників. Прибився до іншого берегу - і ти в ЄС. Як я не намагався, але дістати дозвіл не вийшло. Тож довелось їхати по жахливій дорозі у Вілково і звідти чухати в обхід прикордонних постів у заповідник.
Розклались у Вілково, зібрали байдарку і наступного ранку погребли по каналам. Річка понесла нас поміж камишів з рідкими будинками відлюдників на островах. Взагалі ці місця вподобали старовірці, що втекли від Петрівських реформ XVII-XVIII ст.
Тут течія добре несе. Тож гребли досить умовно.
Траплялись заболочені ділянки.
Ранковий серпанок.
А от вдень спекотно. Вода, зарослі і канали.
Ввечері сіли поїсти на пляжі з мушль.
Вид на море.
Камиші ростуть в солоній воді.
Одне з цікавих місць - навігаційни вишки.
Давно покинуті.
Довкола - море з камишів.
Частинами доводилось тягнути байдарку по мілі.
Халабуда рибаків, де ми ховались від денної спеки.
Канали
Оливкове дерево?
Ідти по течії цікаво та легко. Часом доводилось проходити озера проти вітру. З купою речей ідти посеред озер трохи боязко. Частину шляху ми проходили вздовж моря. А частину гребли вверх по течії. Хоча річка виявилась не надто швидкою в дельті. Вдень ми старались відпочивати, бо спека. Лягали досить рано, бо комарі. Після дев'ятої години комарів ставало настільки багато, що вилізти з намету без втрат крові було неможливо.
Одного дня ми стали на узбережжі моря. Вночі обіцяли шторм тож ми влаштували місце для намету подалі від моря в камишах. Але ніч виявилась спокійна і спекотна. Ми лежали в трусах на спальниках і задихались. Але переставити намет з-за комарів не могли. Кожну ніч комахи набирались зграями під тентом намету і ранок починався з спеціального ритуалу знімання тенту. Спочатку різко знамаєш один край, відбігаєш поки комарі вилітають. Потім інший і знову відбігаєш.
Людей ми зустріли зовсім небагато. Одного діда, що охороняв напівзакинутий порт біля моря. Раніше цей порт перегружав вантажі з морських на річкові кораблі. Бачили здалеку пост з митниками, котрі посилено намагались нас не помічати. І декілька човнів з туристами в популярному місці "Нульовий кілометр". Туристи здивувались нашій присутності, як і капітани човнів. Трохи згодом ми знайшли поряд скриньку в котрій капітани кидали дозволи на відвідування заповідника. В нас такого дозволу не було, тож ми пошвидше погребли звідти шукати приховане місце для ночівлі.
На межі річки та моря багацько птахів.
Місце впадання річки в море.
Привал на туристичних пристанях.
Вишка.
Камиші.
Собака, що живе в будинку на острові.
Якщо хто не знає, на півдні Україна межує з Румунією. Розділяє дві країни річка Дунай. Дунай під час впадання в Чорне море має простору дельту. Частина дельти знаходиться на території України, частина Румунії. В дельті створилась унікальна природа, майже недоторкана людиною. Водяться безліч пташок, землеводних і навіть кабани. Інколи туристи. Задля збереження цього різноманіття, в дельті створили біосферний заповідник.
Тож місця цікаві, хоча і важкодоступні. Тому і цікаві.
Ми як волоцюги відчайдушні вирішили туди потрапити самостійно і поплавати на байдарках.
Спершу планували проплисти частину Дунаю від Ізмаїла до Вілкова по Дунаю. В Ізмаїл легше дістатися громадським транспортом. Але річка в цих місцях є кордоном і знаходитись на ній можна лише з дозволу прикордонників. Прибився до іншого берегу - і ти в ЄС. Як я не намагався, але дістати дозвіл не вийшло. Тож довелось їхати по жахливій дорозі у Вілково і звідти чухати в обхід прикордонних постів у заповідник.
Розклались у Вілково, зібрали байдарку і наступного ранку погребли по каналам. Річка понесла нас поміж камишів з рідкими будинками відлюдників на островах. Взагалі ці місця вподобали старовірці, що втекли від Петрівських реформ XVII-XVIII ст.
Тут течія добре несе. Тож гребли досить умовно.
Траплялись заболочені ділянки.
Ранковий серпанок.
А от вдень спекотно. Вода, зарослі і канали.
Ввечері сіли поїсти на пляжі з мушль.
Вид на море.
Камиші ростуть в солоній воді.
Одне з цікавих місць - навігаційни вишки.
Давно покинуті.
Довкола - море з камишів.
Частинами доводилось тягнути байдарку по мілі.
Халабуда рибаків, де ми ховались від денної спеки.
Канали
Оливкове дерево?
Ідти по течії цікаво та легко. Часом доводилось проходити озера проти вітру. З купою речей ідти посеред озер трохи боязко. Частину шляху ми проходили вздовж моря. А частину гребли вверх по течії. Хоча річка виявилась не надто швидкою в дельті. Вдень ми старались відпочивати, бо спека. Лягали досить рано, бо комарі. Після дев'ятої години комарів ставало настільки багато, що вилізти з намету без втрат крові було неможливо.
Одного дня ми стали на узбережжі моря. Вночі обіцяли шторм тож ми влаштували місце для намету подалі від моря в камишах. Але ніч виявилась спокійна і спекотна. Ми лежали в трусах на спальниках і задихались. Але переставити намет з-за комарів не могли. Кожну ніч комахи набирались зграями під тентом намету і ранок починався з спеціального ритуалу знімання тенту. Спочатку різко знамаєш один край, відбігаєш поки комарі вилітають. Потім інший і знову відбігаєш.
Людей ми зустріли зовсім небагато. Одного діда, що охороняв напівзакинутий порт біля моря. Раніше цей порт перегружав вантажі з морських на річкові кораблі. Бачили здалеку пост з митниками, котрі посилено намагались нас не помічати. І декілька човнів з туристами в популярному місці "Нульовий кілометр". Туристи здивувались нашій присутності, як і капітани човнів. Трохи згодом ми знайшли поряд скриньку в котрій капітани кидали дозволи на відвідування заповідника. В нас такого дозволу не було, тож ми пошвидше погребли звідти шукати приховане місце для ночівлі.
На межі річки та моря багацько птахів.
Місце впадання річки в море.
Привал на туристичних пристанях.
Вишка.
Камиші.
Собака, що живе в будинку на острові.