дитяче життя. вже 8 міс.
сьогодні карапузі вже 8 міс. перший дитячий рік такий багатий на події - від повної немічності дитя переходить до повної активності. перебираючи фотки 7го міс бачу, що він був дуже проривним. у 6міс я переживала, що Сашка не повзає. лежав собі, грався, а я хотіла чогось більшого) він почав з активного круть-верть з живота на спину, піднімав плечики, хапався щоб сісти. а зараз дитина вже сидить і може гратись - якщо посадити (не падає); стоїть, якщо поставити і радіє з цього, хоче ходити - садиш на коліна, а він хапає за руки, зістрибує і хоче йти)
хлопчик чемний, спить гарно і довго, дає мені поспати до 9-10ї)) ну це ще у нас зуби не почались;)
моє усміхнене сонечко
"читає" мій зошит і дурачиться з татом
має власну клавіатуру і співає коли стоїть у ліжечку, чи бачить своє відображення у дзеркалі
чекаємо приходу тата додому, щоб погрався і купав карапузьку. зажаті губи й надуті щоки - нова кумедна гримаса))
мама інколи займається з дитиною, але найчастіша функція - годування (пальчики кумедні)
чиї оченята ми так і не розібрали, але найчастіше вони такі - по 5 копійок
наш дитячий садок. Богдані 3р,Олежику 9 міс, Саші 7,5міс
Богдана гарна нянька) нас рідше бачить - прибігає гратись, приносить іграшки. з такою ж швидкістю їх може забрати й вередувати)) Олежик дядько шустрий. має перший зуб і повзає як метеорчик.
хлопці наші не дрібні, Олежка вже 10,2кг, Сашка теж біля 10ти кг.
ходимо на йогу, хоч один раз у тиждень точно. тяжкенький вже на мені подорожувати.
мені подобалось літом - коли дитина була маненька, легенька. все літо проносила його у слінгу з кільцями.
на1й - Саші 1,5 міс - ми вперше втрьох вибрались на ДР. аж не віриться, що колись він був таким маленьким, і навіть ноги не стирчали з слінгу з пози "колибелька".
на фото коло Десни малому вже 3міс. вже трохи підріс, і носила його вертикально. засипав миттєво - тепло, мама поруч)
і вже забулось, що перші три місяці це був знатний скиглик(порівняно з Олежиком) і не відпускав мене навіть на 10хв. де воно й минулося.
я обожнюю його носити на руках. і не так люблю коляску - почуваю себе обмеженою у рухах - не всюди з нею зайдеш. та й малий такий круть-верть, що часто хнюпає, коли я запихую його в комбінезон - що не дає змого дригати руками-ногами, і змушую сидіти непорушно у колясці щоб гуляти. Але прийдеться звикати. І вдається - вже розглядає все навколо, зиркає. А я ще памятаю як боялася вийти на двір з ним коли він не спить - боялась його скиглення і що не знатиму як заспокоїти.
Я прорахувала, що зимою дитині буде від 6 міс, і вирішила для себе проблему взаємно-зручного пересування так - слінгокурточка.
мого улюбленого синього кольору, тепла, зимова)) купувала, як і слінг, у інет-магазині Катінка
вони самі шиють у Києві, тому адекватна ціна, хороша якість і можна підібрати.
так я з малим катаюсь на заняття, у метро. з 4х місяців пересадила Сашу у ерго-рюкзачок. бо від його ваги плече відвалювалось. дуже зручно коли треба десь вибігти, чи я у батьків, а коляски поруч немає, або йти з нею мені ліньки. єдиний мінус - вага дитини)) спина вже перестала боліти, значить прокачалась, тепер прокачуєм ноги))
такий от зимовий ліс))дитина почала повзати по-пластунськи. чому я дуже рада) ще минулого тижня йому вистачало дивана. край я обкладала подушками й ковдрою. але на правах десантника він здійснив політ, тепер так не ризикую і живем на підлозі)) обкладеш з 3х сторін подушками гепнеться на 4ту, обкладеш з 4х сторін - упаде між ними. талант.
я ж тепер обожнюю гратись пірамідкою і кубиками)) Саша, певно, теж, але поки їх більше розкидає і гризе)) але найбільше я люблю машинки. які ж вони класні зараз - самі їздять, співають... у моєму дитинстві пам"ятаю більше ляльок, тому буду наздоганяти. класно коли їх багато, запускаєш усі - таке дійство) малий не байдужий до м"ячів. і як він здогадався, що їх треба штурхати ногами.
є маленька пічалька - уся моя йога закінчиться з зимою. дитяча - бо Аня, що її веде очікує на третє маля у березні, і якщо доведе заняття до кінця лютого - це буде добре. доросла - бо Ксюша, до якої яходжу з 2009р, за сумісництвом Сашина хрещена, виходить заміж на початку березня. у Австрію. і переїжджає туди жити. хорошим є те, що у них всіх буде щасливе сімейне життя, якого вони прагнули, ну а я придумуватиму щось новеньке, чим би розважати себе і Саньку)
час швидко летить, і якщо не зафотографувати, записати, то вже через місяць тяжко згадати як воно було)
хлопчик чемний, спить гарно і довго, дає мені поспати до 9-10ї)) ну це ще у нас зуби не почались;)
моє усміхнене сонечко
"читає" мій зошит і дурачиться з татом
має власну клавіатуру і співає коли стоїть у ліжечку, чи бачить своє відображення у дзеркалі
чекаємо приходу тата додому, щоб погрався і купав карапузьку. зажаті губи й надуті щоки - нова кумедна гримаса))
мама інколи займається з дитиною, але найчастіша функція - годування (пальчики кумедні)
чиї оченята ми так і не розібрали, але найчастіше вони такі - по 5 копійок
наш дитячий садок. Богдані 3р,Олежику 9 міс, Саші 7,5міс
Богдана гарна нянька) нас рідше бачить - прибігає гратись, приносить іграшки. з такою ж швидкістю їх може забрати й вередувати)) Олежик дядько шустрий. має перший зуб і повзає як метеорчик.
хлопці наші не дрібні, Олежка вже 10,2кг, Сашка теж біля 10ти кг.
ходимо на йогу, хоч один раз у тиждень точно. тяжкенький вже на мені подорожувати.
мені подобалось літом - коли дитина була маненька, легенька. все літо проносила його у слінгу з кільцями.
на1й - Саші 1,5 міс - ми вперше втрьох вибрались на ДР. аж не віриться, що колись він був таким маленьким, і навіть ноги не стирчали з слінгу з пози "колибелька".
на фото коло Десни малому вже 3міс. вже трохи підріс, і носила його вертикально. засипав миттєво - тепло, мама поруч)
і вже забулось, що перші три місяці це був знатний скиглик(порівняно з Олежиком) і не відпускав мене навіть на 10хв. де воно й минулося.
я обожнюю його носити на руках. і не так люблю коляску - почуваю себе обмеженою у рухах - не всюди з нею зайдеш. та й малий такий круть-верть, що часто хнюпає, коли я запихую його в комбінезон - що не дає змого дригати руками-ногами, і змушую сидіти непорушно у колясці щоб гуляти. Але прийдеться звикати. І вдається - вже розглядає все навколо, зиркає. А я ще памятаю як боялася вийти на двір з ним коли він не спить - боялась його скиглення і що не знатиму як заспокоїти.
Я прорахувала, що зимою дитині буде від 6 міс, і вирішила для себе проблему взаємно-зручного пересування так - слінгокурточка.
мого улюбленого синього кольору, тепла, зимова)) купувала, як і слінг, у інет-магазині Катінка
вони самі шиють у Києві, тому адекватна ціна, хороша якість і можна підібрати.
так я з малим катаюсь на заняття, у метро. з 4х місяців пересадила Сашу у ерго-рюкзачок. бо від його ваги плече відвалювалось. дуже зручно коли треба десь вибігти, чи я у батьків, а коляски поруч немає, або йти з нею мені ліньки. єдиний мінус - вага дитини)) спина вже перестала боліти, значить прокачалась, тепер прокачуєм ноги))
такий от зимовий ліс))дитина почала повзати по-пластунськи. чому я дуже рада) ще минулого тижня йому вистачало дивана. край я обкладала подушками й ковдрою. але на правах десантника він здійснив політ, тепер так не ризикую і живем на підлозі)) обкладеш з 3х сторін подушками гепнеться на 4ту, обкладеш з 4х сторін - упаде між ними. талант.
я ж тепер обожнюю гратись пірамідкою і кубиками)) Саша, певно, теж, але поки їх більше розкидає і гризе)) але найбільше я люблю машинки. які ж вони класні зараз - самі їздять, співають... у моєму дитинстві пам"ятаю більше ляльок, тому буду наздоганяти. класно коли їх багато, запускаєш усі - таке дійство) малий не байдужий до м"ячів. і як він здогадався, що їх треба штурхати ногами.
є маленька пічалька - уся моя йога закінчиться з зимою. дитяча - бо Аня, що її веде очікує на третє маля у березні, і якщо доведе заняття до кінця лютого - це буде добре. доросла - бо Ксюша, до якої яходжу з 2009р, за сумісництвом Сашина хрещена, виходить заміж на початку березня. у Австрію. і переїжджає туди жити. хорошим є те, що у них всіх буде щасливе сімейне життя, якого вони прагнули, ну а я придумуватиму щось новеньке, чим би розважати себе і Саньку)
час швидко летить, і якщо не зафотографувати, записати, то вже через місяць тяжко згадати як воно було)