(no subject)
треба бути обережнішими з бажаннями.
лише тиждень назад у пн повернулась з маленької відпустки - 5 днів у Закарпатті. Нарешті зустрілась з двоюрідним братом, який оселився у Великому Березному, не бачились зо 3 роки.
Вранці прокидаєшся - трава біла-біла, а між горами туман, і лише коли сонце з"явиться з-за гори стає тепло)
І в гостях побували, і самі покатались, і до екскурсії приєднались - Ужгород-Карпати-(замок Шенборна)-Мукачево-Берегово.
дуже люблю Ужгород і Мукачево. хотілось заїхати далеко-далеко - цілком вдовольнилась. а зупинялись у с. Карпати, де знаходиться санаторій "Карпати", там є відомий замок Шенборна. природа чарівна, як у горах, як у Карпатах... лише - це дуууже маленьке село, вздовж нього йже траса на Ужгород і жд дорога. тому шум відповідний(((
цікавіше було, коли під час екскурсій ми зупинялись на ночівлю у селі Геча (біля Берегово), а це угорське село, російською розмовляла лише хазяйка, живуть вони за європейським часом, а не київським)) але годували й пригощали місцевими національними стравами й винами, наливками.
поїздкою задоволена, але не скажу, що відпочила на всі 100, десь щось недоврахувала.
а у пн з поїзда зовсім не хотілось йти на роботу, хотілось побути вдома. з цього приводу я трішки понила, пожалілась... той пн був мені дуууже довгим.
але знову дім-робота-купа справ і ще у вт я збігала в поліклініку на узі, в ср страшенно боліла голова. але що там голова, коли робота чим ближче до НР, тим її більше й більше. зате в ср ввечері я неочікувано мала 38,2...
я забула що таке нормально спати, я почуваю себе безпомічною рослиною вже 5й день... це як простуда, яка проходить за тиждень, а з ліками за 7 днів. але це якась там ангіна. і болюче горло, яке переходить у болі то вище, то нижче й не можна норм дихати.
а ліків ніяких зараз не можна зовсім.
з повним розумінням як все весело лікуюсь-сплю-і так постійно. вранці вислухаю тел. дзвінки, тільки засну далі - вже виявляється, післяобіду і знову питають що та які зміни, а потім вечірній захід дзвінків і порад. мене вже нудить від малини, вже таблеток потрібних і не дуже й всяких чудо-баночок більше ніж коли-небудь. грозяться приїхати поплакатись коло мене, щось приготувати, полікувати.
але, я знаю, що ця зараза так не витримає і скінчиться, чому б не завтра
лише тиждень назад у пн повернулась з маленької відпустки - 5 днів у Закарпатті. Нарешті зустрілась з двоюрідним братом, який оселився у Великому Березному, не бачились зо 3 роки.
Вранці прокидаєшся - трава біла-біла, а між горами туман, і лише коли сонце з"явиться з-за гори стає тепло)
І в гостях побували, і самі покатались, і до екскурсії приєднались - Ужгород-Карпати-(замок Шенборна)-Мукачево-Берегово.
дуже люблю Ужгород і Мукачево. хотілось заїхати далеко-далеко - цілком вдовольнилась. а зупинялись у с. Карпати, де знаходиться санаторій "Карпати", там є відомий замок Шенборна. природа чарівна, як у горах, як у Карпатах... лише - це дуууже маленьке село, вздовж нього йже траса на Ужгород і жд дорога. тому шум відповідний(((
цікавіше було, коли під час екскурсій ми зупинялись на ночівлю у селі Геча (біля Берегово), а це угорське село, російською розмовляла лише хазяйка, живуть вони за європейським часом, а не київським)) але годували й пригощали місцевими національними стравами й винами, наливками.
поїздкою задоволена, але не скажу, що відпочила на всі 100, десь щось недоврахувала.
а у пн з поїзда зовсім не хотілось йти на роботу, хотілось побути вдома. з цього приводу я трішки понила, пожалілась... той пн був мені дуууже довгим.
але знову дім-робота-купа справ і ще у вт я збігала в поліклініку на узі, в ср страшенно боліла голова. але що там голова, коли робота чим ближче до НР, тим її більше й більше. зате в ср ввечері я неочікувано мала 38,2...
я забула що таке нормально спати, я почуваю себе безпомічною рослиною вже 5й день... це як простуда, яка проходить за тиждень, а з ліками за 7 днів. але це якась там ангіна. і болюче горло, яке переходить у болі то вище, то нижче й не можна норм дихати.
а ліків ніяких зараз не можна зовсім.
з повним розумінням як все весело лікуюсь-сплю-і так постійно. вранці вислухаю тел. дзвінки, тільки засну далі - вже виявляється, післяобіду і знову питають що та які зміни, а потім вечірній захід дзвінків і порад. мене вже нудить від малини, вже таблеток потрібних і не дуже й всяких чудо-баночок більше ніж коли-небудь. грозяться приїхати поплакатись коло мене, щось приготувати, полікувати.
але, я знаю, що ця зараза так не витримає і скінчиться, чому б не завтра