Віктор Гюго

[4uhajster]

Колись я відвідував чудовий предмет - Сценічне мовлення. Його вела дуже мила і чуйна людина - Яременко Валентина Миколаївна.
Так ось, вона давала нам вчити напам'ять різні вірші для напрацювання дикції і темпоритміки мови.
До Вашої уваги - один з них:

Якщо вже я до губ підніс твій повний келих,
Якщо до рук твоїх блідим чолом припав,
Якщо кохання пив із милих уст веселих,
Сп'янілих у тіні од пахощів і трав,

Якщо ділити нам судилось тишу, й грози,
І тайну душ, з яких довіра вироста,
Якщо я чув твій сміх і бачив твої сльози,
І зором зір твій пив, устами пив уста,

Якщо в горі мені зоря твоя зоріла,
Далека й лагідна, ляклива і жарка,
І несподівано троянда впала біла
На мій тернистий шлях з твого-таки вінка.

То можу я тепер швидким літам сказати:
«Минайте і летіть! Я не зістарюсь, ні!
В душі я маю цвіт, якому не зів’яти;
Хоч ви розвієте листки сухі, сумні,

Та помах ваших крил мій цвіт не обламає,
Не обірве того струмка живлющу нить.
В душі моїй - любов, а забуття немає!
І ви не згасите вогонь, що в ній горить!»