(no subject)
Мушу поділитися!
Своїм великим мінусом вважаю здатність зациклюватися на якійсь дурниці та гарну пам'ять на обличчя...
Преамбула: в 11 років почула мелодію, яка впродовж 10 років жила паралельно зі мною в голові і я безнадійно намагалася згадати бодай назву або, хоча б, звідки мелодія. Все марно. І от в 21 рік пролилося світло на мій затуманений мозок - це лише "Війна" Ірини Білик. Тоді я думала, що мої страждання завершилися...
А тепер як каже моя мама апофігєй! Пів року тому я зzuzichka та spam-do-boga була в одній подільській кав'ярні. Туди ми прийшли слухати поезію однієї сучасної Діви! Там я побачила офіціантку, яку точно знала, та не могла зрозуміти, звідки. Я пам'ятала її голос, тембр, сміх і різні мімічні дрібниці. Врешті, ми познайомилася, перебрали роботи/університети/компанії і тд. Не згадала...
Пройшло півроку... Оце майже 3тя ночі... Озаріння намбер ту: ТА ВОНА Ж ХОДИЛА В ПАРАЛЕЛЬНУ ГРУПУ НА СТРИП ПЛАСТИКУ у мій фітнес клуб!!!!
Алілуя!
А тепер, добраніч)