Jul 31, 2009 11:15
ну вот я і розплела свій дредик. буду за ним сумувати... навіть не знаю нашо я то зробила.. ше вчора навідріз відмовлялася його вбити коли на то наполягала моя перукарка, а вже сьогодні..
ех.. я його любила... його мені коханий заплів.. той на якого я таки образилася знов) гг я дурне дівчиськО)
тре вдгатися і тікати кудись далеко-далеко. зникнути з міста аж до самого вечора коли вже можна буде лягати спати... а затра .. завтра знов тікати і так аж до самого вересня.. тоді почнуться інші втечі. втечі до тебе.. ти ж мене чекатимеш коханий пра?
мені таки неймовірно хочеться кудись втекти. маю вже новий намет і рюкзак.. тре випробувати і ось сьогодні перший день славського а я не там(( сумно-сумно від тего... а шо дЄлать, жизнь такая... хочу махнути кудись в карпати далеко від людей і цивілізації, чи просто бродити по асфальту незнайомого мені міста... чи просто бути у франику)) гг
ех..
втечі