ЦИТАТНИК. Частина 1

[4orna]

..клейка бруківка липла до підошов
і ми, мов мухи, єдналися з тверддю..

..і вгризався старим черв*Яком автобус
у важковпале яблуко дощу..

..молоко стікало його вустами,
мов посивіла кров..

Це просто день, що врубується в простір.
це просто день - весь твій, мов "аусвайс".
це під оркестру скрип невдалий зростом
таньцює бомж подібне щось на вальс.
Брудні платформи, потяги і пиво,
і привокзальний збуджений майдан,
де в електричках гамірним напливом
зникла чергова доза громадян.
Де доокола на дахах похилий
шумливо-гучно всілися граки -
трибуною втамовують, як хмільно
таньцює харків - місто байстрюків.
Це просто день, що розчинився в зливі.
був просто день за смугами дощів.
і голуби - сполохані й лякливі -
блакитні душі вмерлих тут бомжів

..хто втверднув мозолями в долоню міста,
хто вмерз камінням в бруківку неба..

..подивись - буває,
це місто займає так мало місця,
коли сірники ліхтарів зігрівають
змерзлі дитячі пальці місяця..

..тож прямуй - без натхнення, але й без упину,
колись та й ввіпнешся, хочеш не хочеш, ти
в неба червону масивну стіну,
котру, на щастя, не перескочити..

За хвилину до того, як випаде дощ,
ти відчуваєш, як шкіра вібрує під тиском
ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.
Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі,
так солдат, що за хвилю повинен загинути,
відчува деформації у власному тілі.
Сміх, що має до мене назавтра прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
за хвилину до того, як з*Явишся ти, -
я тебе передчую.