Умиротворення

Sep 10, 2015 12:26

Я не знаю скільки ще триватиме війна, і я не знаю довжину власної долі, я не можу розказати чому помирають хлопці та дівчата і чому так відбувається?! Остаточно це кіно крутиться для мене: можливо, щоб я щось зрозуміла та зробила правильний висновок, а може і просто так. Я більше переймалась, коли був Майдан, коли тільки-но в нас почали відгризати Україну, а зараз відчуття, що це все надовго, що це така ж пухлина, як і Придністров'я, і людей не вилікуєш там, їх всіх треба везти сюди на реабілітацію (тож там залишаться буряти і чечени і скажуть, що ми їх ущімляємо). Може якби не було Майдану було б ще гірше, я лише зараз усвідомлюю, що ті всі невинні жертви мали бути, бо настільки толерантні, що поки не відбудеться чогось вкрай неприйнятного, то терпітимемо й далі.
Коли у нас в Альпах на висоті 2550 на дорогах без відбійників і зі скаженими французами на зустрічній поламалась коробка передач, і уже був вечір п'ятниці, після фрази "хтось потягне на тросі" я чітко усвідомила, що зараз може бути фініш. Я змирилась з думкою, що я можу померти і прийняла цю можливість, як доконаний факт. Я подумала, що мамі годі писати смс, бо вона передчасно почне хвилюватись, і власне думала, що перероджусь в якусь красиву істоту на іншій планеті. Сказати дивно, не сказати нічого, після того мій мозок почав ворушитись, страх, що полонив все моє тіло і думки відступив. Я почала думати.
Ми знайшли купу якихось деталей і почали прилаштовувати до ручки перемикання передач, яка взагалі бовталась і не вмикала жодної. Ми такого наліпили, що страшно сказати але воно спрацювало (ну і добре, що ми їхали вже переважно вниз, тож більше гальмували без перемикання передач).
Ну до чого це все я.. готовність померти будь-якої миті звільняє.


подорож, філософія

Previous post Next post
Up
[]