Я не підозрювала, що може бути ТАКЕ!!!!!

[4marjana]

Вовчик знову поїхав на два тижні, але я і не думала, що з кожним його відрядженням мені все важче буде тамувати свій сум за ним. Я вважала, що люди мали б притертись одне до одного і розлучення на термін в два тижні мало б дати бажаний відпочинок одне від одного. Та я ж і не втомлювалась! Я бажаю бути поруч, сміятись над його кумедними витівками, разом робити оладки в спеку, а потім іти разом до душу, вирішувати купу питань в один день, а в іншй знайти проблем на свою макітру, щоб вночі він мене обійняв, ми заснули, і згодом прокинулись від того, що тілами поприлипали одне до одного...
Та поки не можу нічого змінити, то передруковую вірші на комп (що дуже не люблю робити), роман пишеться помалу, маю якось відволікатись, добре, що є куртуазні мантєристи.



Дякую Вам! Ви рятуєте мене від тисяч-тисяч непотрібних думок-заморочок, які впиваються в тіло, і починають накручувати такі шифри, що на голову не налазить. Головне не накручувати і хоч щось робити, кудись їхати, комусь щось доводити. Не нервово, а так, аби не захлинутися в тих шифрах, що я без Вовчика, і не дивитись на календар, очікуючи на 13 число.

Затихло все, годинник статично паше,
Вже навіть збоченці поснули по хатах,
І в тиші тій під такт триває щастя наше,
Тихенько б’ються серденька взяття,
Перехоплює дихання естафету
Після мовного польоту до памфлету,
Від мирного режиму і до хунти,
Білі прапори у ролі простирадла,
Ковдри не потрібні, як слова,
Пояснення втрачає сенс тиради,
Полетіла в місце, де народжуєш дива.