SunSey in Khmelnitsky!
Нарешті здійснилась мрія усіх фанатів реггі..
Сам вокаліст, з власним сольним проектом приїхав до нашого тихого міста.
Зважаючи на те, що я запізнилась на концерт десь на годинуу.. я спіла почути те, заради чого варто жити...
по-перше. його особисті пісні. "БУДЬ СЛАБЕЙ МЕНЯ".
ООООООО! я не знаю) дивне відчуття. бо коли чуєш це вживу. буквально в метрі від Андрія, то це просто зводить з розуму, адже його голос. його поведінка. і ці емоції які він несе разом з цими словами. ух. розпирає душу і валить в екстаз. ти стоїш з заплющеними очима.. чуєш цей тембр.. кожною клітинкою себе відчуваєш як тебе цей тембр змушує коливатись в такт який вигадав СанСей.
"У тебя есть всеееее". як він кричить! ааааа! факін шіт! дах зриває немовірно. кричиш разом з ним ніби останній раз. в голові думаєш, а точно ж.. у меня есть всеее! треба радіти цьому. а ми замикаємось в проблемах соціуму і належимо керуючій владі. жах. вслухуєшся. і думаєш, що здається хоча б трішки звільнишся від цього гидкого. дякуууую тобііі..
але найсильнішим моментом все таки було.. це пісні старої доброї 5'nizza. "моя стрела".
я ледь стримала сльози. прекрасно розуміючи, що від цієї пісні я в прямому значені слова залежу. я просто була розірвана на маленькі шматочки. та не я одна. дівчатка цілували своїх хлопчиків. обіймались. а я стояла одна та обіймала нерідний ( аможе й рідний на той момент) фотоапарат. і ціною кожного звуку все сильніше обіймала його. відчуваючи, що якби він був мій. я б його розбила в секунду торкання струни.
неможливо! це просто нереально бувати на таких концертах без моральної підтримки.
на щастя я знайшла того, хто все ж таки крикнув до мене "янка, я очень рада тебя видеть. не пропадай больше",
ух.
Сансей.. що ж ти робиш з людьми, коли співаєш? ти це знаєш? здогадуєшся.. я впевнена в цьому.
далі настав. кінець. та усі знали, що він повернеться, щоб здивувати нас. багато кричали "будь слабей меня"... але те, що він зробив перевершило усі сподівання. таааааак!
це найпрекрасніше, що могло статись того вечора. СОЛДАТ!!!!
просто. вау. без коментарів. вибачте... хто не чув це в живу. той не чув життя)))
загалом. я неймовірно щаслива. адже місяць назад я була на концерті бабкіна. і коли я собі так. подумаю. пятницца. так. поокремо вони емоційні навали, чиї голоса змішують у тобі усі почуття та емоції та пробуджують у тобі щось таке, від чого твоє серце розривається. повірте.
а якщо хоча б на мить уявити, що було б. якби вони були разом. на одному концерті... тут дійсно. втрата свідомості від перенасичення емоціями та енергією, яку вони несамовито віддають. ось це варте життя більше чим 100 нічних дискотек, більше чим пригнути з висоти..навіть краще чим оргазм.
не знаю.
я й досі не розумію, що трапилось в цілому..
Сам вокаліст, з власним сольним проектом приїхав до нашого тихого міста.
Зважаючи на те, що я запізнилась на концерт десь на годинуу.. я спіла почути те, заради чого варто жити...
по-перше. його особисті пісні. "БУДЬ СЛАБЕЙ МЕНЯ".
ООООООО! я не знаю) дивне відчуття. бо коли чуєш це вживу. буквально в метрі від Андрія, то це просто зводить з розуму, адже його голос. його поведінка. і ці емоції які він несе разом з цими словами. ух. розпирає душу і валить в екстаз. ти стоїш з заплющеними очима.. чуєш цей тембр.. кожною клітинкою себе відчуваєш як тебе цей тембр змушує коливатись в такт який вигадав СанСей.
"У тебя есть всеееее". як він кричить! ааааа! факін шіт! дах зриває немовірно. кричиш разом з ним ніби останній раз. в голові думаєш, а точно ж.. у меня есть всеее! треба радіти цьому. а ми замикаємось в проблемах соціуму і належимо керуючій владі. жах. вслухуєшся. і думаєш, що здається хоча б трішки звільнишся від цього гидкого. дякуууую тобііі..
але найсильнішим моментом все таки було.. це пісні старої доброї 5'nizza. "моя стрела".
я ледь стримала сльози. прекрасно розуміючи, що від цієї пісні я в прямому значені слова залежу. я просто була розірвана на маленькі шматочки. та не я одна. дівчатка цілували своїх хлопчиків. обіймались. а я стояла одна та обіймала нерідний ( аможе й рідний на той момент) фотоапарат. і ціною кожного звуку все сильніше обіймала його. відчуваючи, що якби він був мій. я б його розбила в секунду торкання струни.
неможливо! це просто нереально бувати на таких концертах без моральної підтримки.
на щастя я знайшла того, хто все ж таки крикнув до мене "янка, я очень рада тебя видеть. не пропадай больше",
ух.
Сансей.. що ж ти робиш з людьми, коли співаєш? ти це знаєш? здогадуєшся.. я впевнена в цьому.
далі настав. кінець. та усі знали, що він повернеться, щоб здивувати нас. багато кричали "будь слабей меня"... але те, що він зробив перевершило усі сподівання. таааааак!
це найпрекрасніше, що могло статись того вечора. СОЛДАТ!!!!
просто. вау. без коментарів. вибачте... хто не чув це в живу. той не чув життя)))
загалом. я неймовірно щаслива. адже місяць назад я була на концерті бабкіна. і коли я собі так. подумаю. пятницца. так. поокремо вони емоційні навали, чиї голоса змішують у тобі усі почуття та емоції та пробуджують у тобі щось таке, від чого твоє серце розривається. повірте.
а якщо хоча б на мить уявити, що було б. якби вони були разом. на одному концерті... тут дійсно. втрата свідомості від перенасичення емоціями та енергією, яку вони несамовито віддають. ось це варте життя більше чим 100 нічних дискотек, більше чим пригнути з висоти..навіть краще чим оргазм.
не знаю.
я й досі не розумію, що трапилось в цілому..