Crno Gory (Партту)
Підготовка до походу!!!!! http://wypik.livejournal.com/10029.html
Партван http://4i4a.livejournal.com/8723.html
Партван відосік http://4i4a.livejournal.com/9042.html
Партту фоткє http://picasaweb.google.com/mikhail.chub/200809_MNE_part1#
Mojkavac
20 хвилин від кордону і нас висадили в місті Mojkovac. Висадили за непристойну поведінку :) жарт. Зібрали вєли. 7 велосипедистів. Група під керівництвом Вані вирушила в Bjelasica. Ми передчасно обмінялись номерами карток, придбаних в найближчому кіоску. Зі слів гіда ProMonte має гарне покриття. Забігаючи на перед скажу, що це НАС ВРЯТУВАЛО, коли ми не слабо блуканули в горах. Про це пізніше :)
Отже ми з водою, з картками. Не завадило б поїсти. Ваніна команда вирушила за своїм маршрутом, ми проїхали 100 метрів в пошуках ресторану :)
Перший досвід спілкування з представниками місцевої інфраструктури. Порозумілись з офіціантом. Вивчили Хвала, чим з диким задоволенням користувались впродовж усієї подорожі.
Хвала - Дякую.
Слід зазначити, що чорногорці напрочуд привітливі. Чомусь вони недолюблюють росіян, може тому, що саме вони скупили 80% землі на узбережжі? Але я не про це :)
Почувши, що ми з України кожен розпливався в посмішці і з радістю допомагав нам. Також ми дізнались, що таке Чорба. А Чорба це суп, точніше крем-суп. Смачнииииий просто жесть.
ХВАЛА. Ми вирушаємо у напрямку містечка Zabljak.
Враховуючи затримки на кордоні, вирушили ми десь о пів на шосту. Вкручуємо, вмикаємо ліхтарики. На черговому повороті бачимо напис CAMP 3km
Вечір добрий хазяїну!
Rade напоїв нас гарячим молоком і сливовицею (52 градуси). Приємний дядька. В нього є книга, де всі відвідувачі роблять запис про свої враження. Він непоспішаючи дістає цю книжку, дуже акуратно подає її нам. Видно, що кожний запис для нього, це не просто слова, а відбиток в пам"яті саме тієї людини, яка залишила той запис. Це пам"ять.
Ми почитали те, що зрозуміли. там писали і польською і сербською і англійською і, звісно, розійською і українською. Почитали - він забрав - сказав, що завтра ми залишимо свій "відбиток".
Після третьої сливовиці ми спробували пояснити, що хочемо спати, бо півтори доби провели в автобусі і просто хочеться прийняти горизонтальне положення. Залізли в палатку. Міша сам собі поставив жирний "мінус" за те, що взяв залегкий і захолодний спальник. Замерз.
Зранку прокинулись від пекучого сонця.
КРАСОТА.....
Вперше приготували їжу за допомогою пальника(коли редагував звіт - вивчив правильний український аналог слову ГАРЄЛКА).
Потрошку почали збиратись. Дуже приємне тепле сонечко зігрівало нас після прохолодної ночі.
Rade поспішав, по-цьому ми швиденько переписали віршик з свого блокноту до його "книжки спогадів".
МАУСЯКА, ВСТАВ СЮДИ ВІРШИК, ПОМОЙМУ ВІН В ТВОЄМУ ЗАПИСНИКУ!!!!
Самі через 15 хвилин теж вирушили.
Рухались ми по величезій ущелині, по дну якої тече річка Тара. Це були перші враження про Чорногорію з точки зору велосипедиста. Вузенькі дорожки понад обривами, височенні скелі нависали над нами. Тихесенька річка Тара тече собі створюючи приємний гул. Так і їхали годинку, зупинились набрати води з джерела. Нас наздогнав ще один велосипедист.
Томаш - поляк. Вже десятий день вкручує педалі, почавши свій тур з Сербії, продовживши Албанією і Чорногорією. Сказав, що поспішає на потяг до Варшави, бо в понеділок йому треба вже бути на роботі.
Ми з радістю усвідомили, що вже не ведемо рахунок дням тижня. Перша ознака беззаботньої відпустки :)))))
Zabljak
Томаш склав нам компанію до моста...................... який Міша обізвав "Красивий міст".
Перекусили, посмішили італійських туристів нашою Чіною(супер герой китайських мультфільмів і за сумісництвом м»ячик для СВІНОБОЛА). Поспілкувались з гідом і вирушили в сторону Zabljak в горку 8%. Сонечко нас в цей день не образило, по-цьому 8% здались як 45%. Ледве дочухали до гори.
В надії побачити Жебляк ми вкручували і вкручували, а у горах не так вже й тепло. Почали грітись старим добрим Віскі. Гидотна шняга, але у міксі зі снікерсом зігрівала і надавала змогу рухатись далі.
Розігрілі від підйому ми попали в інший вимір. Холодний боковий вітер лупив не на жарт. М"язи по-трошку почали відмовляти. Нарешті довгоочікувана табличка з написом Zabljak. Зупинились біля найближчого ресторану.
Перша Чорба і м"ясо мешане. За 5 порцій Чорби і 2 порції м"яса + 3 пива ми віддали приблизно 30 євро. Порції в них дивовижно величезні, але це не завадило мені з Саньою з"їсти по 2 порції Чорби :))))
Вирушили далі і .... через 1 кілометр з"ясувалось, що ми таки обідали в Жабляку. але то був самий початок міста. Тут же ми побачили повну інфраструктуру туристичного міста. Пошта, лясім-трясім, їєа. Ну все. що потрібно було нам.
Так як обід був пізнім, то і вирушили з Zabljak ми вже коли сонце готувалось сідати. Вирішили заночувати в кемпінгу за Жабляком. На жаль контакту не залишилось :( Покупались в душі з ГАРЯЧОЮ водою, поїли, поспали, прокинулись і ...
на дворі СНІГ...
Ну не 5 см висотою, але він падав :) приготували гречку (див далі) Погрілись в будиночку, вибігли посідали на вєлі і покрутили в Durmitor.
Durmitor
Туман, гори, дорога, крутимо пів години. Метрів за 20 попереду нічого не видно. Через секунду з"являється стадо корів, 2 бики, такі на стрьомі з пастухами. Вони нам посміхались (пастухи звісно :D) це наповнило нас якимось позитивним почуттям комфорту.
Вийшло сонечко, туман зійшов, мальовнича картина відкрилась перед нами. Пепереду "сідло" 1907метрів над рівнем моря. Ну трошки попотіли і ми туди забрались 1 ГРАДУС . Страшенний вітер. 1 ГРАДУС ми охрестили одним градусом температури, бо зрозуміти, це +1, чи -1 неможливо. Тупо холодно. Ми встановили прапорець України на лівому схилі :)) Сіли погрітись, сховались від вітру, я дістав гарєлку, завчасно зварену гречку. Залили молоком. Так ми на сідлі куштували гречку з молоком. Страва з дитинства. Це було символічно. Фото, відео і стрімкий "спуск". Та такий, що він запам"ятається надовго.
Вітер, сніг, боляче б"є по обличчю. Іноді іде мокрий сніг, пальці вже не відчуваютсья. але гальмувати просто необхідно. Боремось з холодом, на ходу намагаючись висушити одяг. Вже мріємо про горку, щоб зігрітись. Нарешті дощ вщухає, ми добираємось до містечка Trsa. Зупинка на 2 хвилини, щоб спитатись правильного напрямку руку і впуть. Знову спуск 40-45 км\ч, без дощу, прекрасна дорога, виїжджаємо до річки Piva. Вид просто дивовижний. (див фото, описати це дуже важко).
Масштаб не відчувається. Звісно, бо останні 2 години ми дивились на мокрий асфальт і на кермо, спуск був дуже важким.
Але зараз інша річ! Безліч тунелів, красивих. Неочікувано обганяємо 2-х велосипедистів - Олю і Олексія (з Дніпропетровська) ПРИВІТ!!!!! :) Мило з ними поспілкувались, обмінялись враженнями, контактами. Пофоткались і продовжили свою путь.
Plyzine
Смачно пообідали - повечеряли, натягнули сухі шкарпетки, кульки для сміття поверх і вперед до Нікшича.
Був один момент, що Міша завтикавши спитав нас з Саньою: «А кульок на всю ногу?». Тоді це було ржачно. Ні, Міша на половину ноги :). Ми в цей день проїхали 115 км. Як? читайте далі......
Спитали у місцевих жителів, чи складна дорого до Нікшича з Плужиного. Можна я відповідь намалюю??
/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\
Вирушили. Крутили, крутили, відпочивали, крутили, снікерси, віскі, крутили. Темно, вмикаємо габарити, ліхтарі, крутимо.
Посеред гір ОАЗА. Кафешка, 2 запарковані машини. Прийшли до згоди, що ми вип"ємо чаю і вирушимо далі. Запланували на це 5 хвилин. Привітна барменша зробила нам чаю. В кутку сидів хазяїн закладу, побачивши нас запитався звідки ми. Почувши відповідь "УКРАЇНА" він розплився в посмішці... Його знак бармешні і у нас в руках по рюмці сливовиці. Ми відмовлялись, як могли, пояснювали, що нам ще їхати 15 км до Нікшича. Дядя був дууууже наполегливим. І тупо агромним веліканом. Як йому відмовиш?
Коротше кажучи ми вийшли звідти через запланованих 5 хвилин, але разом з цим після 7 рюмки сливовиці. Остінні 15 км пролетіли за хвилину. Ні холодно, ні жарко, повезло, що всі щі 15 км ми спускались.
Ну Чорногорці й гостинні!!!!
В супермаркеті на нас дивились з-під лобу :)
Niksic
Знайшли готель "Самочки". Совковий по 10 євро з персони. Душ на поверх, зате гарячий. Прокинулись об 11 :) Збори, проблеми з моїм велокомпом. Доооовго виїжджали з Нікшича (пошуки спорт магазину, щоб придбати Міші нормальний спальнік, а мені велокомп) в пошуках відомого в вузьких колах Нікшицького парку!!! :)
Безрезультатно. В Чорногорії ми не знайшли жодного вело чи нормального спорт магазину (парк таки знайшли 8) ).
Нарешті вибрались.
Красиві озера на від"їзді від Нікшича.
Ми мега заблукали дорогою до Грахово. Так, що аж телефонували Олєжику і Жожику в Київ, диктували наші кооординати (у Саші був GPS без карти Чорногорії)
Потомушо Саша распіздяй і лінтяй. Піпец. (Сашин Камєнт :) Самокритично, правда?)
Дізнались координати Нікшича, Герцег Нові, Будви, Грахово. Інтуітивно :) зрозуміли, що тре повертатись до улюбленого перехрестя. Повернулись.
Grahovo
Вирушили в Грахово. Грунтовка, пацикі вже тоді позривали собі зв"язки.
Ніч застала нас в Грахово. Тьотя сєрбка не бельмеса в сербській :)) Ми їй втюхали 5 євро і розбили палатку у дворі.
Зранку ми виїхали з гарним настроєм, звісно перед цим ми зробили зарядку.
До речі після цього я почав робити зарядку кожний день. Відчуваєш себе людиною, як після ранкового душу :)))
Далі дорога була асфальтною, почався дощ, замість запланованого Герцег Нові, ми повернули на Рісан, як раз була розвилка, з"ясувалось, що як завжди тут водиться - це була не просто розв"язка а містечко ХАН :))
їдемо ми, їдемо, спускаємось. і о Боже ми бачимо МОРЕ.
Так, ще разочок. МИ БАЧИМО МОРЕЕЕЕЕЕЕ!!!!!
КАМІНГ СУУН...
Партван http://4i4a.livejournal.com/8723.html
Партван відосік http://4i4a.livejournal.com/9042.html
Партту фоткє http://picasaweb.google.com/mikhail.chub/200809_MNE_part1#
Mojkavac
20 хвилин від кордону і нас висадили в місті Mojkovac. Висадили за непристойну поведінку :) жарт. Зібрали вєли. 7 велосипедистів. Група під керівництвом Вані вирушила в Bjelasica. Ми передчасно обмінялись номерами карток, придбаних в найближчому кіоску. Зі слів гіда ProMonte має гарне покриття. Забігаючи на перед скажу, що це НАС ВРЯТУВАЛО, коли ми не слабо блуканули в горах. Про це пізніше :)
Отже ми з водою, з картками. Не завадило б поїсти. Ваніна команда вирушила за своїм маршрутом, ми проїхали 100 метрів в пошуках ресторану :)
Перший досвід спілкування з представниками місцевої інфраструктури. Порозумілись з офіціантом. Вивчили Хвала, чим з диким задоволенням користувались впродовж усієї подорожі.
Хвала - Дякую.
Слід зазначити, що чорногорці напрочуд привітливі. Чомусь вони недолюблюють росіян, може тому, що саме вони скупили 80% землі на узбережжі? Але я не про це :)
Почувши, що ми з України кожен розпливався в посмішці і з радістю допомагав нам. Також ми дізнались, що таке Чорба. А Чорба це суп, точніше крем-суп. Смачнииииий просто жесть.
ХВАЛА. Ми вирушаємо у напрямку містечка Zabljak.
Враховуючи затримки на кордоні, вирушили ми десь о пів на шосту. Вкручуємо, вмикаємо ліхтарики. На черговому повороті бачимо напис CAMP 3km
Вечір добрий хазяїну!
Rade напоїв нас гарячим молоком і сливовицею (52 градуси). Приємний дядька. В нього є книга, де всі відвідувачі роблять запис про свої враження. Він непоспішаючи дістає цю книжку, дуже акуратно подає її нам. Видно, що кожний запис для нього, це не просто слова, а відбиток в пам"яті саме тієї людини, яка залишила той запис. Це пам"ять.
Ми почитали те, що зрозуміли. там писали і польською і сербською і англійською і, звісно, розійською і українською. Почитали - він забрав - сказав, що завтра ми залишимо свій "відбиток".
Після третьої сливовиці ми спробували пояснити, що хочемо спати, бо півтори доби провели в автобусі і просто хочеться прийняти горизонтальне положення. Залізли в палатку. Міша сам собі поставив жирний "мінус" за те, що взяв залегкий і захолодний спальник. Замерз.
Зранку прокинулись від пекучого сонця.
КРАСОТА.....
Вперше приготували їжу за допомогою пальника(коли редагував звіт - вивчив правильний український аналог слову ГАРЄЛКА).
Потрошку почали збиратись. Дуже приємне тепле сонечко зігрівало нас після прохолодної ночі.
Rade поспішав, по-цьому ми швиденько переписали віршик з свого блокноту до його "книжки спогадів".
МАУСЯКА, ВСТАВ СЮДИ ВІРШИК, ПОМОЙМУ ВІН В ТВОЄМУ ЗАПИСНИКУ!!!!
Самі через 15 хвилин теж вирушили.
Рухались ми по величезій ущелині, по дну якої тече річка Тара. Це були перші враження про Чорногорію з точки зору велосипедиста. Вузенькі дорожки понад обривами, височенні скелі нависали над нами. Тихесенька річка Тара тече собі створюючи приємний гул. Так і їхали годинку, зупинились набрати води з джерела. Нас наздогнав ще один велосипедист.
Томаш - поляк. Вже десятий день вкручує педалі, почавши свій тур з Сербії, продовживши Албанією і Чорногорією. Сказав, що поспішає на потяг до Варшави, бо в понеділок йому треба вже бути на роботі.
Ми з радістю усвідомили, що вже не ведемо рахунок дням тижня. Перша ознака беззаботньої відпустки :)))))
Zabljak
Томаш склав нам компанію до моста...................... який Міша обізвав "Красивий міст".
Перекусили, посмішили італійських туристів нашою Чіною(супер герой китайських мультфільмів і за сумісництвом м»ячик для СВІНОБОЛА). Поспілкувались з гідом і вирушили в сторону Zabljak в горку 8%. Сонечко нас в цей день не образило, по-цьому 8% здались як 45%. Ледве дочухали до гори.
В надії побачити Жебляк ми вкручували і вкручували, а у горах не так вже й тепло. Почали грітись старим добрим Віскі. Гидотна шняга, але у міксі зі снікерсом зігрівала і надавала змогу рухатись далі.
Розігрілі від підйому ми попали в інший вимір. Холодний боковий вітер лупив не на жарт. М"язи по-трошку почали відмовляти. Нарешті довгоочікувана табличка з написом Zabljak. Зупинились біля найближчого ресторану.
Перша Чорба і м"ясо мешане. За 5 порцій Чорби і 2 порції м"яса + 3 пива ми віддали приблизно 30 євро. Порції в них дивовижно величезні, але це не завадило мені з Саньою з"їсти по 2 порції Чорби :))))
Вирушили далі і .... через 1 кілометр з"ясувалось, що ми таки обідали в Жабляку. але то був самий початок міста. Тут же ми побачили повну інфраструктуру туристичного міста. Пошта, лясім-трясім, їєа. Ну все. що потрібно було нам.
Так як обід був пізнім, то і вирушили з Zabljak ми вже коли сонце готувалось сідати. Вирішили заночувати в кемпінгу за Жабляком. На жаль контакту не залишилось :( Покупались в душі з ГАРЯЧОЮ водою, поїли, поспали, прокинулись і ...
на дворі СНІГ...
Ну не 5 см висотою, але він падав :) приготували гречку (див далі) Погрілись в будиночку, вибігли посідали на вєлі і покрутили в Durmitor.
Durmitor
Туман, гори, дорога, крутимо пів години. Метрів за 20 попереду нічого не видно. Через секунду з"являється стадо корів, 2 бики, такі на стрьомі з пастухами. Вони нам посміхались (пастухи звісно :D) це наповнило нас якимось позитивним почуттям комфорту.
Вийшло сонечко, туман зійшов, мальовнича картина відкрилась перед нами. Пепереду "сідло" 1907метрів над рівнем моря. Ну трошки попотіли і ми туди забрались 1 ГРАДУС . Страшенний вітер. 1 ГРАДУС ми охрестили одним градусом температури, бо зрозуміти, це +1, чи -1 неможливо. Тупо холодно. Ми встановили прапорець України на лівому схилі :)) Сіли погрітись, сховались від вітру, я дістав гарєлку, завчасно зварену гречку. Залили молоком. Так ми на сідлі куштували гречку з молоком. Страва з дитинства. Це було символічно. Фото, відео і стрімкий "спуск". Та такий, що він запам"ятається надовго.
Вітер, сніг, боляче б"є по обличчю. Іноді іде мокрий сніг, пальці вже не відчуваютсья. але гальмувати просто необхідно. Боремось з холодом, на ходу намагаючись висушити одяг. Вже мріємо про горку, щоб зігрітись. Нарешті дощ вщухає, ми добираємось до містечка Trsa. Зупинка на 2 хвилини, щоб спитатись правильного напрямку руку і впуть. Знову спуск 40-45 км\ч, без дощу, прекрасна дорога, виїжджаємо до річки Piva. Вид просто дивовижний. (див фото, описати це дуже важко).
Масштаб не відчувається. Звісно, бо останні 2 години ми дивились на мокрий асфальт і на кермо, спуск був дуже важким.
Але зараз інша річ! Безліч тунелів, красивих. Неочікувано обганяємо 2-х велосипедистів - Олю і Олексія (з Дніпропетровська) ПРИВІТ!!!!! :) Мило з ними поспілкувались, обмінялись враженнями, контактами. Пофоткались і продовжили свою путь.
Plyzine
Смачно пообідали - повечеряли, натягнули сухі шкарпетки, кульки для сміття поверх і вперед до Нікшича.
Був один момент, що Міша завтикавши спитав нас з Саньою: «А кульок на всю ногу?». Тоді це було ржачно. Ні, Міша на половину ноги :). Ми в цей день проїхали 115 км. Як? читайте далі......
Спитали у місцевих жителів, чи складна дорого до Нікшича з Плужиного. Можна я відповідь намалюю??
/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\
Вирушили. Крутили, крутили, відпочивали, крутили, снікерси, віскі, крутили. Темно, вмикаємо габарити, ліхтарі, крутимо.
Посеред гір ОАЗА. Кафешка, 2 запарковані машини. Прийшли до згоди, що ми вип"ємо чаю і вирушимо далі. Запланували на це 5 хвилин. Привітна барменша зробила нам чаю. В кутку сидів хазяїн закладу, побачивши нас запитався звідки ми. Почувши відповідь "УКРАЇНА" він розплився в посмішці... Його знак бармешні і у нас в руках по рюмці сливовиці. Ми відмовлялись, як могли, пояснювали, що нам ще їхати 15 км до Нікшича. Дядя був дууууже наполегливим. І тупо агромним веліканом. Як йому відмовиш?
Коротше кажучи ми вийшли звідти через запланованих 5 хвилин, але разом з цим після 7 рюмки сливовиці. Остінні 15 км пролетіли за хвилину. Ні холодно, ні жарко, повезло, що всі щі 15 км ми спускались.
Ну Чорногорці й гостинні!!!!
В супермаркеті на нас дивились з-під лобу :)
Niksic
Знайшли готель "Самочки". Совковий по 10 євро з персони. Душ на поверх, зате гарячий. Прокинулись об 11 :) Збори, проблеми з моїм велокомпом. Доооовго виїжджали з Нікшича (пошуки спорт магазину, щоб придбати Міші нормальний спальнік, а мені велокомп) в пошуках відомого в вузьких колах Нікшицького парку!!! :)
Безрезультатно. В Чорногорії ми не знайшли жодного вело чи нормального спорт магазину (парк таки знайшли 8) ).
Нарешті вибрались.
Красиві озера на від"їзді від Нікшича.
Ми мега заблукали дорогою до Грахово. Так, що аж телефонували Олєжику і Жожику в Київ, диктували наші кооординати (у Саші був GPS без карти Чорногорії)
Потомушо Саша распіздяй і лінтяй. Піпец. (Сашин Камєнт :) Самокритично, правда?)
Дізнались координати Нікшича, Герцег Нові, Будви, Грахово. Інтуітивно :) зрозуміли, що тре повертатись до улюбленого перехрестя. Повернулись.
Grahovo
Вирушили в Грахово. Грунтовка, пацикі вже тоді позривали собі зв"язки.
Ніч застала нас в Грахово. Тьотя сєрбка не бельмеса в сербській :)) Ми їй втюхали 5 євро і розбили палатку у дворі.
Зранку ми виїхали з гарним настроєм, звісно перед цим ми зробили зарядку.
До речі після цього я почав робити зарядку кожний день. Відчуваєш себе людиною, як після ранкового душу :)))
Далі дорога була асфальтною, почався дощ, замість запланованого Герцег Нові, ми повернули на Рісан, як раз була розвилка, з"ясувалось, що як завжди тут водиться - це була не просто розв"язка а містечко ХАН :))
їдемо ми, їдемо, спускаємось. і о Боже ми бачимо МОРЕ.
Так, ще разочок. МИ БАЧИМО МОРЕЕЕЕЕЕЕ!!!!!
КАМІНГ СУУН...