Спроба залізти на Параску.
То діло було минулої суботи. Зібралисі, поснідали. Бігом попхалисі в Мукачівку (Яка іде тепер о 7 ранку).
Дотряслисі до Сколе. Вибігли з потяга, переодягання, на пероні нас зустріла вітряна погода, було досить зимно, незважаючи на сонечко, яке тільки тільки встало і ще досить таки ліниво кидало свої теплі про мені на землю.
Парканадцять хвилин ходу і стає гаряче. Знову переодягання, точніше цього разу роздягання. Премо в гору, Юля спочатку йде невпевнено, але це ненадовго. Як тільки почалися ділянки притрушені сніжком, одразу всьо змінилося. Настрій піднявся йти стало легше.
Дорогою багато знимкуємося, дуріємо.
У лісі вітер нас не міг дістати, зате він таки добряче відірвався на нас, коли ми вийшли на хребет. Позаду залишається Корчанка з її радіотрансляторами ми рухаємося на північний захід. Стежка втоптана до нас, адже попереду була група із 5-ох туристів, топтали як слони ))) Іти було одне задоволення.
Але чи то ми забагато фоткалися, чи то ми повільно йшли, підійшовши до г.Зеленої побачили що вже 15-та год. сонце сяде в 17-й. відповідно треба вертатися домів.
Вертатися по темному ніхто не хтів, тому почвалали додому.
Десь біля 18-ї були вже в Сколе, пили пепсі і тішилися із гарно проведеного дня!
Кілька знимків можна підглянути ось тут