Легше рік в армії відслужити, ніж зняти діагноз по псіхіатру
- Так плачете, наче він на войну йде, - говорить жінка років 40 біля воріт черкаського міського військкомату. 8 квітня о 7.40 сюди прибувають «на відправку» перші весняні призовники. Мати одного з них витирає сльози хустинкою.
- Давайте швидше, рібята. Заканчуйте разговорчікі. Холодно стоять, - жінка, яка щойно заспокоювала матір забирає в її сина повістку, - У восімнадцять часов ще буде встрєча з родітєлями, - говорить до його мами.
- Хотів іти в армію. Бо ж воєнний білєт на руках - всі удобства. Кажуть, шо рік втратить. Так а я 2 роки служив, - говорить 45-річний Василь Рябокінь, батько призовника 20-річного Руслана, - Рік швидко мине.
Одинадцять хлопців з Черкас та Черкаського району йдуть до актової зали в приміщенні військкомату. Хлопці з сумками, декотрі вже з короткими стрижками прямують до зали, розсідаються і чекають переклички. З міста Черкас і району в цю кампанію призивають всього 115 осіб.
- Оно пацан тож поїхав на учєбку в Київ, а тоді повернувся і служить в Черкасах в конвойній роті. Оце лафа! Купив стфаршині пачку бомаги і пішов додому. Раза три в тиждень ходить, в гражданці, як положано, - говорить до гурту призовник 19-річний Олександр Васюра. Він теж збирається через знайомства повернутись на службу до Черкас.
- Казали на осінь останній вже призив буде, - припускає 19-річний Вадим Титаренко з Білозір’я
- Ага! І їм нанімай потом повара, уборщика. Бо ж контрактнік тобі не буде парашу мить, - додає 19-річний Антон Боровик. - А випроважання хтось празнував? В мене чоловік 70 було.
- В мене - 20. Тільки сім’я, - говорить Вадим.
Хлопці підуть служити в Васильків, Біла Церкву та Київ. На обслуговування аеродрому, в 72 окрема моторизовану бригада і внутрішні війська відповідно.
- Покупатєлі приїдуть аж завтра. І то можуть зразу не забрати. Можеш три дні тут сидіти. - говорить Васюра.
- Ага! Три дні. Знакомий в осінній призив місяць сидів. Його додому відпускали.
Деякий час хлопці сидять мовчки. Видно, що всі вони вже знайомі ще проходження комісій. Заводять мову про дідовщину.
- Щас дідовщини нема. Даже в «Десні», - каже 18-річний Олександр Вовк
- Та є! Просто не така, як ранше. Може бути там «покорми дєдушку», «напої дєдушку».
- В учєбці вас ніхто не буде трогати.
- А як в діди переводять, то рємньом добре дають! Ну… То треба.
- Чув, шоб перевестись в діди треба 200 гривень платити.
- Нічо. Батьки вишлють! Полюбому ж нада платить.
- А як з телефонами?
- Я старий якийсь взяв, бо всяке кажуть.
- Я чув, шо й одежу можуть забрати. Вдівся в старі кросовки і спортівки. Діди заберуть і будуть носити.
- Батьки приїдуть на присягу і заберуть.
- А падруга когось жде? - запитує Вовк.
- Нє-ее! - хлопці тягнуть майже одноголосно.
- Чого? Я он зі своєю 5 год. Плакала, - Олександр задумується.
В залу заходить жінка років 35 в яскраво-червоному костюмі.
- С празніком, хлопчики! - звертається. Хлопці сміються. - зараз я з вами проведу тестування для встановлення вашої психічної устойчивості. Отвічать треба «да», або «нєт», - жінка роздає трафарети, олівці та бланки. - Буде 84 вопроса. При подщьоті балов сущєствує шкала іскрєності. Тому на вопроси отвічяйте тільки правду. Поставтеся серйозно до цього тестування, тому що легше рік в армії відслужити, ніж зняти діагноз по псіхіатру, - попереджає. -Тести російською мовою. Всі розуміють мову сусідньої держави? - Хлопці кивають і підписують листки.
- Иногда мне в голову приходят такие нехорошие мисли, что лутше о них никому не розказывать, - починається тестування. - Запоры у меня бывают редко, - звучить друге питання. - Иногда у меня бывают приступы смеха, или плача с которими я не могу справится, - хлопці переглядаються між собою, дивуються кожному наступному питанню.
Після тестування призовників ще раз перевіряють дерматолог і терапевт. Двоє вибігають на двір перекурити.
- Курити шкідливо! - говорить російською майор років 40, що теж стоїть при дверях з цигаркою.
- Та ми трохи, -хлопець вже припалює цигарку. - Ми сьогодні вже в чясть?
- Ви ще можете додому сьогодні піти,- каже майор, - У збірний пункт приїжджають з усієї області. А завтра вже можуть потягом поїхати в частину. Старші команд за вами приїдуть вже сьогодні. З області близько 500 осіб призвали. Раніше з усієї України призивали 25 тисяч призовників, а зараз - 14. Хочуть переходити на контрактну армію. Я сумніваюсь, що вона буде. Аби годувати контрактну армію потрібні великі гроші. Найкращий варіант - 50 на 50.
- Хлопці, не тупіть. В бійку не лізьте. В наш час це все кримінальна відповідальність, - інструктує майор вже в актовому залі. - Слабших за себе ображати не можна. Поважайте себе і поважайте інших.
Входить міський об’єднаний військовий комісар полковник Євген Корж, 49 років
- Ніхто не передумав за ніч служити? - запитує. - Значить перше: повідомте батьків хто куди попав служить. Документи: права, в кого є, і воєнні білєти завжди носить з собой. На дорогу возьмть гривень 50 на їжу. Тут ні за що не платять. Як прибудете у частину - слухати командирів. Якими ми вас відправляєм, то ви красівіші і здоровіш повинні прийти. Удачі вам!
Хлопці беруть сумки і переходять за майором до обласного збірного пункту. Зупиняються на перекур. Майор шикує їх в шеренгу.
- Куріть по дві, бо сьогодні ви вже курити не будете. А можете просто поїсти тютюну, - Хлопці перекурюють і колоною йдуть до збірного пункту. Там біля КПП семеро хлопців з Христинівського району коцюрбляться від холоду.
- Ми бусом тільки-но приїхали, - розповідає 19-річний Віталій Андрунь. - Послужим. Хто хоче, а хто й просто штани попротирати. Вдома і сльози були, і понапивалися, і морди били. Випроважання. Так у всіх. Тисяч 5 на нього потратили.
Хлопців з Черкас та району ведуть на третій поверх збірного пункту, до казарм.
- Знімайте куртки і вивертайте сумки, - наказує їм сержант.
Хлопці висипають на куртки весь вміст сумок: їжу, засоби гігієни. Пляшки з водою відкривають. Солдат відпиває в одного з призовників чаю з термоса.
-Не горілка, - констатує. - Шось на вас не похоже. Колюще, рєжущє, стікло, таблєтки?
Один з хлопців дістає таблетки анальгіну та аспірин. Сержант забирає.
- Ти вже на гособєзпєчєнії, ти в армії, - пояснює. - А для чого та лінія на анальгіні? - питає в призовників.
- Шоб ділить, - хтось відказує.
- Неправильний отвєт! Якшо в горло не заходить, то береш отвьортку і вкручуєш в заднє мєсто. - А ножниці є в когось? - запитує, щоб порізати упаковку з таблетками. Один з призовників дістає ножниці. - Ніхера собі штик! А питали ж, бля, колюще-рєжущє! Заберу, бо ше кмусь у вухо, сука, засадиш! - конфіскує ножиці. - Забереш потом.
Хлопці здають речі в камеру схову. І спускаються на поверх нижче. Там вже близько 50 хлопців з різних районів області стоять у чергах до лікарів. Частина з них тільки в трусах - до дерматолога. У призовників з Черкаського району вкотре перевіряють наявність усіх документів, а потім командують «Вільний час!».
- Всьо. До обіду ви свободні, а після того вас вже приймуть старші команд. А завтра вже, може, і поїдете. Вдалої служби! - бажає майор.
Хлопці виходять на плац і сідають на лавки зажурені.
http://gazeta.ua/articles/cherkasy-newspaper/_legshe-rik-v-armiji-vidsluzhiti-nizh-znyati-diagnoz-u-psihiatra/493649