Сонъ
Зазвичай мені нічого не сниться,
хоч бува назбирується наранок еклектична солянка
якихсь невиразних та незрозумілих епізодів.
Інколи сюрреалістичні, інколи цілком такі нічьо і сюжетні та гостросюжетні.
Певно то і є сни )
І у снах всяке буває.
Ви ж знаєте )
Ну так от
Позаминулої ночі сниться мені таке:
Київ. Осокорки.
Стою і курю при вході в метро.
Аж тут з жовтенького "Богдана" вивалює Сільвестр Сталоне в образі Рембо-4,
кілька мурах із "District 9", козаки якісь в жупанах,
лицарі-тамплієри в обладунках, гремліни-переростки,
циклопи, скоморохи якісь, Боно з U2,
Іван Франко такий в костюмі-трійці і чорно-білий,
Ксена (та, шо принцеса-воїн), якийсь єгипетський фараон.
Ну і ше там хтось був.
Я всіх і не розгледів.
Мабуть і Чак Норріс був, і Люк Скайвокер, і кровавий пастор.
Вобщим вивалився з маршрутки такий-собі,
даруйте,
піздуватий вертеп.
Я ж чось курю такий наче нічо не сталось
і дивлюсь в їхній бік.
Тіпа просто маршрутка з Черкас приїхала, чи там з Броварів,
чи й просто гарадская.
А вони всі жваво шото між собою рішают.
Штовхаються, кричать.
Аж тут підвалює ше два жовті "Богдани"
і зупиняються з характерним їдким і пронизливим скрипом гальм.
Та й стають поперек дороги.
Звідти вивалює не менш колоритне кодло:
яничари якісь, самураї, Чубакка, Мел Гібсон,
Василь Шкляр...
ну ледве не телепузики.
Така путьова ватага того всього назбиралась.
На око, то дето з 50 персонажів не всігда мені й відомих.
І шото вони всі нервують, кричать.
Особливо Шкляр і комахи з "Дев'ятого району".
Сюркочуть шото.
Якийсь козак з самопала вистрілив і я прокинувсь.
Між тим у квартирі друга (бо вписувався якраз в столиці),
шо мене нефігово дезорієнтувало.
Ну то кагбе нічьо.
Я віди відавший.
І не таке снилось.
Хоч "Богдани" канєшно... і Шкляр... Ну нехай.
Я би якось це пропустив.
Але от цієї ночі сниться мені,
шо я на якомусь шкільному святі,
в спортзалі на другому поверсі,
п'яний, як двері
розказую якись дитячий віршик.
А всі школярі в той час танцюють мідляк.
І я вихожу з цигаркою на коридор.
Нервую чось типу, шо мене ніхто не слухає.
І тут іде Гусь (Рома його звати і в реальному житті я не бачив його років три-чотири).
І шото ми починаємо з Гусьом битись.
Якось незграбно, бо ніхто не може ввалити толком нікому.
Шото зчепились і я коліном йому стараюсь провести воспітатільні роботи.
Аж раз: усі збіглись зі школи і тіпа:
"О! Драка!".
А Гусь до мене каже:
"Та ну його оце битись, шоб всі дивились.
Наваляй оно Мутузкові ліпше
(в миру Руслан, цього я не бачив років п'ять).
А я дивлюсь на Мутузка і хотів би йому ввалить,
але він в окулярах такий
(в реальному житті був без них)
і кажу:
"Нє. В нього ж операція на серці була".
І всі розходяться, а я йду,
даруйте,
сцяти.
Стою сцю
і
падаю в сніг.
Набік.
Підводжусь.
А тоді звалююсь ше раз
і в сцяки.
Підводжусь знов, дозливаю і думаю:
оце як хто завтра побачить, то буде сміятись.
Воно так на снігу ж добряче видно.
Шо хтось сцяв і падав.
А нех ти де!
як казала моя апвбабуся.
І шото там далі я пішов домів.
Таке.
Я знаю троха природу сну.
І мені ото дивно звідки воно набралось.
га?
ну і у сонниках про таке нема, хоч я б їх і не читав ))
Мо' хто з вас тут шарить шо воно таке і шо то знаменує?
Думаю, шо якись незлецький заколот. Нє?
Я поки не лягаю. Боюсь )
Цього разу може шо хоч заадля тенденції намаритись.
Ну а вам
добранідж і сюжетних снів