6. Обіцянка

Oct 05, 2012 22:08

                                                                                     Шеві та Хомичу присвячую...

- Пообіцяй мені, що одружишся на мені, коли мені виповниться 30, якщо я до того часу не знайду, за кого вийти заміж. 
- Я що дурний?
- Ну пообіцяй...
- Так я у 28 вмирати збираюся...
- Та блін, то ж не твої 30, а мої тридцять... Ну будь ласочка, не позбавляй мене останньої надії....
- Ок, як скажеш. Обіцяю.
- Ура!!!! Я тобі діток народжу! Скільки ти хочеш діток? Я хочу два. 
- 1, 75...
- Це як?
- Дитинку, песика і шиншилу.
- Мені так не підходить. Давай двоє, або троє. Я їх хрестити в церкву понесу. 
- Що-о-о-о? Яке хрестити?! Ми про таке не договарювалися!!!! Я не понесу своїх дітей хрестити!
- Я понесу.
- Ти народити обіцяла, а хрестити нє. Виростуть - хай самі вирішують. 
- Це принципово. Я хреститиму своїх спиногризів.
- А я своїх - ні. Принципово не піду на хрестини. 
- А якщо я тобі заплачу гроші і запрошу в якості фотографа?.
- Тоді піду. 
- Гаразд, мені таке підходить. Тоді 2-є дітей, песик, шиншила і ящірка...
- Міняю всьо на обізяну!

Додому зі Старгорода поверталися на тролейбусі, бо в гаманці залишилися лише невикористані тролейбусні квиточки...

Варвара Серафим

Previous post Next post
Up