21. Не сіре
Музи існують не лише для того, щоб дарувати радість та натхнення. І не лише для того, щоб веселити. Музи допомагають у звичайних речах бачити красу. А іноді і в незвичайних. Бо коли звикаєш у всьому бачити чорне і біле, то навіть кольорове стає сірим, невиразним. І йдеш уся така сіра в сірому світі з сірими думками. І очі у тебе сірі (але тут немає на кого нарікати, бо так завжди було). І небо сіре-попелясте. Читаєш сірі книжки і пишеш сірі тексти. І від подарованих квітів тобі віє сірістю, і навіть барвиста коробка із цукерками не викликає спалаху кольорових емоцій.
А потім в твій сірий світ вривається Муз. Каже щось зовсім звичайне про погоду/собак/комп’ютери і біжить собі далі по своїх Музівських справах. І уся сірість раптом кудись зникає. І хочеться писати теплі, добрі тексти, переглядати затишні альбомчики з фотографіями, читати новелки замість важких романів, мріяти і смакувати усмішку на вустах. І очі, навіть ті, зеленіють.
А завтра повернуться сіре небо, сірі думки і сірі емоції.
Музи - це як наркотик. Доза, яка допомагає бачити світ кращим, ніж він є.