„Хто бачив Неаполь, той ніколи не сумуватиме” (Гете).
Дійсно, сумувати мені не довелось ні дня...
Життя у Неаполі вирує. Місто є третім за величиною у Італії (перші два Рим і Мілан) та, напевно, має найкраще розташування стосовно кліматичних умов.
Сонце, море, футбол, піца і вино... ну, що ще потрібно для щастя?)))
Нове місто (так перекладається Неаполь із грецької) являється також одним із найдавніших у країні і для більшості відоме: близькістю розташування таких історичних цінностей, як Помпеї та Геркуланум, вулкану Везувій (діючого), футбольною командою Napoli, дивом святого Януарія, проблемою вивозу сміття та купою нероб. Хоча, насправді, містить у собі на багато більше цікавинок :).
Не менш знаною у світі є італійська мафія, в т.ч. неаполітанська Каморра. У цього угрупування були свої звичаї , жаргон та закони, а за словами одного із керівників МВС Італії за масштабами злочинної діяльності воно не мало аналогів у Європі. У кінці 19 століття Каморра майже припинила своє існування, залишивши на даний момент зграї бандитів. І у наші дні буває, що члени банди стріляють один в одного просто на вулиці (але це більше у окремих кварталах), а от чого дійсно таки потрібно остерігатись, так це крадіїв на моторінах, які на ходу можуть вирвати із рук сумку, зрізати фотоапарат, витягнути цінності через розбите скло вікна автомобіля. Таких от злочинців навколо вистачає і впоратись із ними поліції майже неможливо.
На рахунок проблеми зі сміттям, не можу сказати, що місто потопає у бруді, як мене налаштовували перед поїздкою. Так, смітників на вулицях чомусь одиниці, люди викидають непотрібні речі біля дороги, але кожного дня відповідні служби старанно усе це прибирають. Коли вирішували питання будівництва нового сміттєпереробного заводу, Неаполь, справді, потерпав від відходів. На сьогоднішній день, на мою думку, не дуже охайний вигляд деяких районів міста залежить від приїжджих африканців („понаехали”), темношкірих, які продають різний непотріб, жебракують (при чому молодий пристойно одягнений хлопець нагло може випрошувати кошти тому, що він просто не бажає працювати), тиняються вулицями і перепродають крадене, або обдурюють роззяв туристів.
Самі італійці на вулиці, часто можуть вітатись просто так із незнайомцями, а чоловіки, звісно, постійно запрошують симпатичних дівчат і жінок на філіжанку кави. Скажи, - „Чао” і ти уже можеш отримати нового знайомого.
Веселою пригодою може стати прохання показати дорогу))) Мене, звичайно, розвеселило це заняття, але сумно стає тоді, коли ти насправді не знаєш куди ж тобі йти. Добрий італієць з радістю покаже напрямок, потім до розмови приєднається ще один, який буде показувати у інший бік, випадковий перехожий зупиниться і жваво буде пояснювати, що потрібно йти зовсім не туди, куди показували два попередніх добровольця. Ти стоїш, спостерігаючи за рухами рук та слухаючи безцінні поради і в кінці дякуєш за „допомогу”, остаточно розгубившись і заблукавши у місцевості.
Цікаво, що Неаполь є батьківщиною італійської піци, де кожного року проводиться фестиваль піци „ПіцаФест”. Сама переконалась у тому, що візитівкою міста є піца „Маргарита”, яку 1889 році спеціально приготували для першої королеви Італії Маргарити. Хто куштував її, знає, що це не вишукана страва (вважалась навіть їжею бідняків), але відомою вона стала завдяки тому, що дуже сподобалась королеві.
А особливістю піци стало приготування її Рафаело Еспозіто із червоних томатів, зеленого базиліку та білого сиру, що в поєднанні, звісно ж, символізує італійський прапор.
Не можна забути й про запашну каву, ковток якої для непідготовленої людини, може означати смерть :), тому із нею подають стаканчик води. Італійці п’ють каву маленькими порціями, але часто. Напевно, не має ні дня, який вони провели б без ковтка caffe.
А що для мене виявилось найбільшою насолодою у Новому місті, так це морозиво. Різноманітний вибір,- і щоб там не вибирати, все одно чудовий смак. До речі, вважається, що класичне поєднання трьох видів морозива, було зроблено саме у Неаполі.
У Неаполі вперше з'явились маски героя театру "буратіні" - Пульчінелла. Тому сувенірів із цим персонажем можна знайти безліч.
Вулиці Неаполя, це щось неймовірне. Скрізь, де тільки можна і не можна, підлітки грають у футбол.
Та попереджу, що часто потрібно остерігатись малолітніх хуліганів, які можуть поводитись досить жорстоко. Рух у місті божевільний, снують моторіни та авто,
навіть по вузьких вуличках пролітають міні та смарти. Але, що дуже мене порадувало, так це взаємоввічливість водіїв, пропускання пішоходів,- навіть при хаотичному русі.
У небагатих кварталах кипить життя, через вікна доноситься жвава розмова. Йду собі вулицею, а на відстані метру від мене за відкритими дверима-вікном вечеряє сім’я, таке враження, що я сиділа разом з ними, поки проходила повз)))), далі на ліжку лежить бабуся, дивлячись телевізор. Не звично і досить кумедно, як люди відкрито поводять себе.
Шкода, що не потрапила на матч футбольного клубу Наполі, цікаво було б стати свідком пристрасного італійського вболівання. Довелось лише спостерігати за святкуванням фанатів перемоги своєї команди. У такі вечори в місті на вулицях і балконах запалюють різноманітні феєрверки та підривають, напевно, всі наявні у місті петарди. Навколо крики, свист, гул, вибухи… Просто масове божевілля. Потрібно ще пошукати таких любителів футболу, як італійці). Не дарма Наполі займає четверте місце по кількості вболівальників в Італії.
Футбольний клуб Napoli було створено у 1904 році.
Він мав кілька назв, у т.ч. й Internazionale Napoli. Адзуррі виступають на одному із найбільших стадіонів країни Сан Паоло, який хотіли перейменувати на честь Дієго Марадони, але не зробили цього через заборону італійського законодавства називати майно муніципальної власності на честь живих людей.
Наполі двічі ставав чемпіоном Італії у серії А та трьох разовим переможцем Кубку Італії, володарем Суперкубку Італії та Кубку УЄФА.
Коли відбувається футбольний матч, життя у місті завмирає. Всі хто може,- присутні на стадіоні, а інша частина чоловічого населення Неаполя спостерігає за грою на екранах вдома, у ресторанах, на вулицях, у магазинах... скрізь де можна поставити телевізор. Не має куточка, де не чулося б відлуння вигуків фанатів і не відбувалась трансляція. Усі наче зачаровані, вулиці пустіють... не має більш важливої справи, ніж футбол.
Нове місто поєднує у собі стародавню велич будівель, розкіш, урбанізм та досить бідні квартали. Є у місті район, який називають місцевим „Нью Йорком”))), - бізнес центр із безліччю офісів. Контрастно, правда?
Набережна.
До величних споруд відноситься театр опери і балету Сан-Карло, що мав стати одним із найбільших у світі за бажанням короля Карла Бурбонського.
Його побудували за вісім місяців. Але через 40 років у Мілані було збудовано Ла Скала, який за словами спеціалістів більший, але зовсім не перевершує за красою Сан-Карло.
Castel dell’Ovo (замок яйця) розташований на острівку, з’єднаному насипом із суходолом, де, як стверджують, було започатковано Неаполь.
Castel Nuovo (новий замок) побудували через перенесення столиці короля Карла Анжуйського до Палермо.
Покровителем Наполі є святий Януарій, його останки зберігаються у Соборі Сан Дженаро.
Двічі на рік відбувається диво, що поєднує у молитвах релігійних італійців та приваблює цікавих туристів. Кров святого знаходиться в колбі у вигляді порошку. У певні дні весни та осені , вона набуває стану рідини, що віщує благополуччя для міста. Вважається,- якщо диво не відбудеться, то на Неаполь чекають біди і лихо. Ставалось так, що кілька разів кров не розріджувалась і саме у той час відбувся страшний землетрус та нашестя чуми. Тому місцеве населення свято вірить, що поки диво Сан Дженаро відбувається, місто знаходиться у безпеці. А остерігатись все-таки варто так, як Везувій все ще діючий вулкан і його виверження миттєво знищило б місто. Втім, поки що він поводить себе спокійно, ніщо не віщує лиха... але Помпеї, поряд, ніколи не дозволять забути величину міці вулкану.
Вдень чи серед ночі; на висоті пагорбу чи вдихаючи свіже морське повітря в районі набережної; блукаючи вуличками чи відчуваючи на собі родинну сварку сусідів через балкон; куштуючи піцу чи п’ючи каву на ходу... щоб Ви не робили і де б Ви не були, Неаполь не дозволить Вам бути до нього байдужим. Він зробить усе можливе, щоб Вам захотілось відвідати його ще раз (а може й не один).
Не даремно ж сучасна відома фраза у середньовіччі звучала саме так,- „Побачити Неаполь та померти”!!!
Життя у Неаполі вирує. Місто є третім за величиною у Італії (перші два Рим і Мілан) та, напевно, має найкраще розташування стосовно кліматичних умов.
Сонце, море, футбол, піца і вино... ну, що ще потрібно для щастя?)))
Нове місто (так перекладається Неаполь із грецької) являється також одним із найдавніших у країні і для більшості відоме: близькістю розташування таких історичних цінностей, як Помпеї та Геркуланум, вулкану Везувій (діючого), футбольною командою Napoli, дивом святого Януарія, проблемою вивозу сміття та купою нероб. Хоча, насправді, містить у собі на багато більше цікавинок :).
Не менш знаною у світі є італійська мафія, в т.ч. неаполітанська Каморра. У цього угрупування були свої звичаї , жаргон та закони, а за словами одного із керівників МВС Італії за масштабами злочинної діяльності воно не мало аналогів у Європі. У кінці 19 століття Каморра майже припинила своє існування, залишивши на даний момент зграї бандитів. І у наші дні буває, що члени банди стріляють один в одного просто на вулиці (але це більше у окремих кварталах), а от чого дійсно таки потрібно остерігатись, так це крадіїв на моторінах, які на ходу можуть вирвати із рук сумку, зрізати фотоапарат, витягнути цінності через розбите скло вікна автомобіля. Таких от злочинців навколо вистачає і впоратись із ними поліції майже неможливо.
На рахунок проблеми зі сміттям, не можу сказати, що місто потопає у бруді, як мене налаштовували перед поїздкою. Так, смітників на вулицях чомусь одиниці, люди викидають непотрібні речі біля дороги, але кожного дня відповідні служби старанно усе це прибирають. Коли вирішували питання будівництва нового сміттєпереробного заводу, Неаполь, справді, потерпав від відходів. На сьогоднішній день, на мою думку, не дуже охайний вигляд деяких районів міста залежить від приїжджих африканців („понаехали”), темношкірих, які продають різний непотріб, жебракують (при чому молодий пристойно одягнений хлопець нагло може випрошувати кошти тому, що він просто не бажає працювати), тиняються вулицями і перепродають крадене, або обдурюють роззяв туристів.
Самі італійці на вулиці, часто можуть вітатись просто так із незнайомцями, а чоловіки, звісно, постійно запрошують симпатичних дівчат і жінок на філіжанку кави. Скажи, - „Чао” і ти уже можеш отримати нового знайомого.
Веселою пригодою може стати прохання показати дорогу))) Мене, звичайно, розвеселило це заняття, але сумно стає тоді, коли ти насправді не знаєш куди ж тобі йти. Добрий італієць з радістю покаже напрямок, потім до розмови приєднається ще один, який буде показувати у інший бік, випадковий перехожий зупиниться і жваво буде пояснювати, що потрібно йти зовсім не туди, куди показували два попередніх добровольця. Ти стоїш, спостерігаючи за рухами рук та слухаючи безцінні поради і в кінці дякуєш за „допомогу”, остаточно розгубившись і заблукавши у місцевості.
Цікаво, що Неаполь є батьківщиною італійської піци, де кожного року проводиться фестиваль піци „ПіцаФест”. Сама переконалась у тому, що візитівкою міста є піца „Маргарита”, яку 1889 році спеціально приготували для першої королеви Італії Маргарити. Хто куштував її, знає, що це не вишукана страва (вважалась навіть їжею бідняків), але відомою вона стала завдяки тому, що дуже сподобалась королеві.
А особливістю піци стало приготування її Рафаело Еспозіто із червоних томатів, зеленого базиліку та білого сиру, що в поєднанні, звісно ж, символізує італійський прапор.
Не можна забути й про запашну каву, ковток якої для непідготовленої людини, може означати смерть :), тому із нею подають стаканчик води. Італійці п’ють каву маленькими порціями, але часто. Напевно, не має ні дня, який вони провели б без ковтка caffe.
А що для мене виявилось найбільшою насолодою у Новому місті, так це морозиво. Різноманітний вибір,- і щоб там не вибирати, все одно чудовий смак. До речі, вважається, що класичне поєднання трьох видів морозива, було зроблено саме у Неаполі.
У Неаполі вперше з'явились маски героя театру "буратіні" - Пульчінелла. Тому сувенірів із цим персонажем можна знайти безліч.
Вулиці Неаполя, це щось неймовірне. Скрізь, де тільки можна і не можна, підлітки грають у футбол.
Та попереджу, що часто потрібно остерігатись малолітніх хуліганів, які можуть поводитись досить жорстоко. Рух у місті божевільний, снують моторіни та авто,
навіть по вузьких вуличках пролітають міні та смарти. Але, що дуже мене порадувало, так це взаємоввічливість водіїв, пропускання пішоходів,- навіть при хаотичному русі.
У небагатих кварталах кипить життя, через вікна доноситься жвава розмова. Йду собі вулицею, а на відстані метру від мене за відкритими дверима-вікном вечеряє сім’я, таке враження, що я сиділа разом з ними, поки проходила повз)))), далі на ліжку лежить бабуся, дивлячись телевізор. Не звично і досить кумедно, як люди відкрито поводять себе.
Шкода, що не потрапила на матч футбольного клубу Наполі, цікаво було б стати свідком пристрасного італійського вболівання. Довелось лише спостерігати за святкуванням фанатів перемоги своєї команди. У такі вечори в місті на вулицях і балконах запалюють різноманітні феєрверки та підривають, напевно, всі наявні у місті петарди. Навколо крики, свист, гул, вибухи… Просто масове божевілля. Потрібно ще пошукати таких любителів футболу, як італійці). Не дарма Наполі займає четверте місце по кількості вболівальників в Італії.
Футбольний клуб Napoli було створено у 1904 році.
Він мав кілька назв, у т.ч. й Internazionale Napoli. Адзуррі виступають на одному із найбільших стадіонів країни Сан Паоло, який хотіли перейменувати на честь Дієго Марадони, але не зробили цього через заборону італійського законодавства називати майно муніципальної власності на честь живих людей.
Наполі двічі ставав чемпіоном Італії у серії А та трьох разовим переможцем Кубку Італії, володарем Суперкубку Італії та Кубку УЄФА.
Коли відбувається футбольний матч, життя у місті завмирає. Всі хто може,- присутні на стадіоні, а інша частина чоловічого населення Неаполя спостерігає за грою на екранах вдома, у ресторанах, на вулицях, у магазинах... скрізь де можна поставити телевізор. Не має куточка, де не чулося б відлуння вигуків фанатів і не відбувалась трансляція. Усі наче зачаровані, вулиці пустіють... не має більш важливої справи, ніж футбол.
Нове місто поєднує у собі стародавню велич будівель, розкіш, урбанізм та досить бідні квартали. Є у місті район, який називають місцевим „Нью Йорком”))), - бізнес центр із безліччю офісів. Контрастно, правда?
Набережна.
До величних споруд відноситься театр опери і балету Сан-Карло, що мав стати одним із найбільших у світі за бажанням короля Карла Бурбонського.
Його побудували за вісім місяців. Але через 40 років у Мілані було збудовано Ла Скала, який за словами спеціалістів більший, але зовсім не перевершує за красою Сан-Карло.
Castel dell’Ovo (замок яйця) розташований на острівку, з’єднаному насипом із суходолом, де, як стверджують, було започатковано Неаполь.
Castel Nuovo (новий замок) побудували через перенесення столиці короля Карла Анжуйського до Палермо.
Покровителем Наполі є святий Януарій, його останки зберігаються у Соборі Сан Дженаро.
Двічі на рік відбувається диво, що поєднує у молитвах релігійних італійців та приваблює цікавих туристів. Кров святого знаходиться в колбі у вигляді порошку. У певні дні весни та осені , вона набуває стану рідини, що віщує благополуччя для міста. Вважається,- якщо диво не відбудеться, то на Неаполь чекають біди і лихо. Ставалось так, що кілька разів кров не розріджувалась і саме у той час відбувся страшний землетрус та нашестя чуми. Тому місцеве населення свято вірить, що поки диво Сан Дженаро відбувається, місто знаходиться у безпеці. А остерігатись все-таки варто так, як Везувій все ще діючий вулкан і його виверження миттєво знищило б місто. Втім, поки що він поводить себе спокійно, ніщо не віщує лиха... але Помпеї, поряд, ніколи не дозволять забути величину міці вулкану.
Вдень чи серед ночі; на висоті пагорбу чи вдихаючи свіже морське повітря в районі набережної; блукаючи вуличками чи відчуваючи на собі родинну сварку сусідів через балкон; куштуючи піцу чи п’ючи каву на ходу... щоб Ви не робили і де б Ви не були, Неаполь не дозволить Вам бути до нього байдужим. Він зробить усе можливе, щоб Вам захотілось відвідати його ще раз (а може й не один).
Не даремно ж сучасна відома фраза у середньовіччі звучала саме так,- „Побачити Неаполь та померти”!!!