зматюкали і взагалі образили тонку і раніму душу, і я вам цього не пращу!(да-да, хто мене знає, може підтвердить, що реву я абсолютно непадєцкі ночами в подушку, но все ж.
Я продовжую постить. Крім того, нарешті винеповірите за 3 омамадарагая(!!!!) роки я отримала фоточьки з телефона в комп. І тепер (злавєщє(хохо) но дозовано) я вас буду ними кормить))
Перша історія з фото дуже трогатєльна. Одна з мєсних піцерій на Новий рік(я казала- за 3 роки, толієщо..) вивісила на дошці біля входу кілька дєцкіх листів Діду Морозу. Один прєдлогаю вашій увазі.