Перша частина- "Іларія" .
Кому неясно про що я - http://13medusa.livejournal.com/123439.html
А Чуб мені каже: "ну напиши про книжку, мені так зараз реклама потрібна". І я пообіцяла. Та який з мене рецензент? Правильно- ні-ка-кой. І не тицьнеш ти її нікуди, Чубцю, любий, пробач, бо помилки, суржик і всьо такоє...
А книжка хороша, оттакот. Напишу про те, що відчула при прочитанні і пропускатиму через те, що я знаю про Ігорка.
Складається книга з двох частин- і назва, якби, непрозоро про це натякає. Недоліки при прочитанні- а єєєєє!!! Нашла! Але це тільки моє, особисте)). Я заплуталась в оцих прекрасних поліщуцьких прізвищах з закінченнями на "-ук", "юк" - (паралелі проводитиму зі своїми улюбленими "100рокамисамотності", там теж добре мізк погнеш, поки зрозумієш, хто кого й за що. Ні-ні, в Ігорка набагато простіш...напевно..як кому...). Ігор- сильнющий журналіст і публіцист, це у книзі пре з усієї першої частини і то так розжовано, що бігом-бігом розумієш усі тії оборудки-крутки-мутки, якими нечесно живе-доживає Рурчук(от тут з прізвищем усе добре, особливо з аналогією на Голівуд (а фіг вам "прощоцети?", почитаєте)). Тут є все: і бажання влізти в книгу і передавить добру половину кодла і прокричати певним героїням:"дура, щожтиробиш, Бог палкою ж не карає", а через декілька сторінок зрозуміти, що не зря верещать хотілось, і шикарно "розчесані" способи добування грошей безсовісними людьми, причому способи на 100 % правдиві, бо історія настільки впізнавана, настільки волинська, що кожен, який тут прожив бодай 5- 10 років з буремних 90-тих, легесенько додасть 1+1 і навіть ні разу у прізвищах на "-ук,-юк" не згубиться), і любов- як і Ігорко- вона трепетна, ніжна зсередини і з доброю долею сарказму і брутальності зовні.
На презентації почула фразу: " і у книзі нарешті показана різниця між поліЩуком і полішуком". Так і є.
Ще для себе відмітила, що попри опис того, як "нагинають наших", жалю до них нема. Чуб якось обійшов те все, показавши таку щиру поліЩуцьку гідність, що я, як щирий "забужан")), аж загордилась, що все-таки мені повезло з ними жити у одній області.
Так, книга- дуже Волинська, дуже поліЩуцька, і дуже читабєльна.
От на презентації її порівнювали і з "Записками самашедшого" і з "Залишенцем"...Ну, тоді й я порівняння втулю- Люко Дашвар. Тільки Дашвар трешаковіше пише в порівнянні з Ігорем, у неї не завше віриш. А тут- під кожним словом підписатись хочеться. І читається- набагато легше.
Про другу частину я ще напишу- там спека, Парагвай, революційна боротьба і волога поліщуцька ментальність). Якщо цікаво, звичайно).
http://knygy.com.ua/index.php?productID=9786176291268. - тут можна купить, хто київський- можу привезти на наступному тижні з автографом, кому ну дуже треба, ціна вапроса- 50 грн.
А Чуб мені каже: "ну напиши про книжку, мені так зараз реклама потрібна". І я пообіцяла. Та який з мене рецензент? Правильно- ні-ка-кой. І не тицьнеш ти її нікуди, Чубцю, любий, пробач, бо помилки, суржик і всьо такоє...
А книжка хороша, оттакот. Напишу про те, що відчула при прочитанні і пропускатиму через те, що я знаю про Ігорка.
Складається книга з двох частин- і назва, якби, непрозоро про це натякає. Недоліки при прочитанні- а єєєєє!!! Нашла! Але це тільки моє, особисте)). Я заплуталась в оцих прекрасних поліщуцьких прізвищах з закінченнями на "-ук", "юк" - (паралелі проводитиму зі своїми улюбленими "100рокамисамотності", там теж добре мізк погнеш, поки зрозумієш, хто кого й за що. Ні-ні, в Ігорка набагато простіш...напевно..як кому...). Ігор- сильнющий журналіст і публіцист, це у книзі пре з усієї першої частини і то так розжовано, що бігом-бігом розумієш усі тії оборудки-крутки-мутки, якими нечесно живе-доживає Рурчук(от тут з прізвищем усе добре, особливо з аналогією на Голівуд (а фіг вам "прощоцети?", почитаєте)). Тут є все: і бажання влізти в книгу і передавить добру половину кодла і прокричати певним героїням:"дура, щожтиробиш, Бог палкою ж не карає", а через декілька сторінок зрозуміти, що не зря верещать хотілось, і шикарно "розчесані" способи добування грошей безсовісними людьми, причому способи на 100 % правдиві, бо історія настільки впізнавана, настільки волинська, що кожен, який тут прожив бодай 5- 10 років з буремних 90-тих, легесенько додасть 1+1 і навіть ні разу у прізвищах на "-ук,-юк" не згубиться), і любов- як і Ігорко- вона трепетна, ніжна зсередини і з доброю долею сарказму і брутальності зовні.
На презентації почула фразу: " і у книзі нарешті показана різниця між поліЩуком і полішуком". Так і є.
Ще для себе відмітила, що попри опис того, як "нагинають наших", жалю до них нема. Чуб якось обійшов те все, показавши таку щиру поліЩуцьку гідність, що я, як щирий "забужан")), аж загордилась, що все-таки мені повезло з ними жити у одній області.
Так, книга- дуже Волинська, дуже поліЩуцька, і дуже читабєльна.
От на презентації її порівнювали і з "Записками самашедшого" і з "Залишенцем"...Ну, тоді й я порівняння втулю- Люко Дашвар. Тільки Дашвар трешаковіше пише в порівнянні з Ігорем, у неї не завше віриш. А тут- під кожним словом підписатись хочеться. І читається- набагато легше.
Про другу частину я ще напишу- там спека, Парагвай, революційна боротьба і волога поліщуцька ментальність). Якщо цікаво, звичайно).
http://knygy.com.ua/index.php?productID=9786176291268. - тут можна купить, хто київський- можу привезти на наступному тижні з автографом, кому ну дуже треба, ціна вапроса- 50 грн.