Nov 06, 2012 09:58
Занурюючись у свою френдстрічку, я направду бачу "ефект відкритого вікна, куди можна зазирнуть", все менше й менше. Зате копєпаста- мамадарагая.(кстатє, я не протів оного, щаз папробую обясніть на пальцях)
От є отакоє понятіє ноосфери, де, тіпа, чєрпають вдохновення(хуйзнаєякнастраюючисьнаволни, підкажіте) умниє люді. Вона доста міфічна і ніхто єйо не бачиу. І, канєшно же, вона десь мала би осязацця. Як на мене- інтернет- то і є матеріальний вияв ноосфєри в дещо примітивному виконанні, але яке вже є, і на том спасіба. І гірої- копєпастери(ібігдан-дадада, спробуйте тільки мене відфрендить, що я єво читаю- у вас прищ на жопє вилізе, абіщаю)- то є хілиє ласточкі-промєтеї для хуйні, що вони нам з нєйо доносять, жадна моніторячи інет. Ібігдан, кстатє, не найгірший варіянт. Ви б ото полазили по руським копєпастерам (по рублю пучок), що регулярно мене френдять в надєждє, от де повний содом і гоморра.
В общім мені вже надоїло писать і на роботу збирацця пора, тому я вкратце ще трошечки ніачьом.
Хочеться розбудить туєву хучу френдів- блогірів у яких раніш вікна були настіж і звідти долинали прекрасні запахи і звуки- рецептів, думок, гумору- заставляли параскінуть мазгамі, на себе примірять і памагали жить. От перед новим роком я вам цей прекрасний список любімчіків напишу, то була моя особиста ноосфера, що там казать- то БУЛО просто чудесно. Потім десь-шось(кстатє, бляцьке розвіртуалення часом ващє не помагає, а навпаки- сковує людей) і вони зникли. Вірю, що сидять зараз, читають і сцять писать, не знаю, чого. Та люде, ну хоч "ні дня без строчькі!"
А замєсто етого я четаю ібігдана і топ (що є повна хуйня, ібігдан лучче).
Ну все, бо ще 5 мінут і мене з роботи вигонять. Ха-ха)))
УПеДе: Кстатє, я теж отчаянний копіпастер. Но в мойом випадку це як з газєткі інтересні статєйкі вирізать і клєїть в тєтраді з спєцнадпісямі. І вони всі " відни только мнє" і хрєн я вам їх покажу, ви ж, падли любімі, обсмієте, затроллите))
нічого нового,
ніочьом,
eringobrah!,
фсякоє,
френдстрічко,
Вірю в кохання,
щоб не забудь,
Душа болить,
Дибр,
але я собі обіцяла!